Австралійські дослідники заявили, що повільна хода в літньому віці пов’язана не зі слабкістю м’язів. Виявилося, що головну роль у цьому процесі відіграє сам мозок.
Про це пише Earth.
Науковці з Університет Фліндерса дослідили біомеханіку ходи людей різного віку. Вони з’ясували, що під час звичайного кроку гомілковостопний суглоб виконує одразу дві важливі функції. Спочатку він пом’якшує удар об поверхню, а потім створює поштовх для руху вперед.
У молодих людей цей механізм працює як добре налаштована система. Різні групи м’язів активуються по черзі, дозволяючи стопі вільно рухатися. Саме це забезпечує плавну й енергійну ходу.
З віком ситуація змінюється. Дослідники помітили, що в літніх людей м’язи навколо щиколотки починають працювати одночасно. Через це суглоб стає жорстким ще до того, як стопа повністю торкнеться землі.
Фактично мозок сам обмежує рухливість ноги. Він фіксує стопу в більш стабільному положенні. Така реакція потрібна для зниження ризику падіння.
Науковці пояснюють: це не ознака зношення організму і не хвороба. Йдеться про природний захисний механізм нервової системи. Мозок свідомо обирає стабільність замість швидкості.
Проте за таку безпеку доводиться платити. Значна частина енергії витрачається на утримання жорсткої позиції стопи. Через це сили для потужного кроку вперед уже не вистачає.
Саме тому кроки стають коротшими, а швидкість ходи падає. Це пояснює, чому звичайні силові тренування часто не дають очікуваного результату. Навіть сильні м’язи не можуть повністю компенсувати блокування руху на рівні нервової системи.
Дослідники вважають, що підхід до підтримки рухливості у старшому віці треба змінити. Замість акценту на силі варто більше уваги приділяти координації, балансу та гнучкості. Це допоможе мозку знову довіряти рухам тіла.
Серед найефективніших вправ називають Тай-чи, координаційні доріжки та балансувальні платформи. Такі тренування покращують контроль над тілом і повертають суглобам природну мікрорухливість. Це може допомогти зберегти активність і швидкість пересування на довгі роки.
