У листопаді 1974 року в американському Амітивіллі сталася трагедія, яка згодом перетворилася на одну з найвідоміших містичних історій у світі. Насправді все почалося з масового вбивства родини ДеФео, а не з легенд про привидів.
Про це пише THE AMITYVILLE MURDERS.
Будинок за адресою 112 Оушен Авеню на Лонг-Айленді виглядав як звичайний заміський маєток. Родина ДеФео придбала його на початку 1970-х років, сподіваючись на спокійне життя далеко від шумного Брукліна.
У ніч на 13 листопада 1974 року в будинку перебували семеро людей. До світанку шестеро з них були мертвими. За офіційною версією слідства, 23-річний Рональд ДеФео молодший, відомий як Буч, із гвинтівки Marlin 336 калібру .35 Remington застрелив батька, матір, двох братів і двох сестер.
Слідчих одразу здивували обставини злочину. Усі загиблі лежали обличчям донизу у своїх ліжках, майже не було слідів боротьби, а сусіди майже не чули пострілів, хоча зброя була дуже гучною.
Увечері того ж дня Буч прибіг до місцевого бару Henry’s Bar із криками: «Ви повинні допомогти! Думаю, моїх матір і батька застрелили!». Разом із друзями він повернувся до будинку, де знайшли тіла батьків, після чого викликали поліцію.
Спочатку чоловік звинувачував у злочині знайомого родини Луї Фаліні, нібито пов’язаного з мафією. Проте під час допитів його свідчення почали суперечити одне одному, а приблизно через добу він зізнався у вбивстві всієї родини.
Після цього ДеФео заявив, що чув голоси, які наказували йому вбивати. Згодом він неодноразово змінював свої пояснення, розповідав про демонічні сили, темну постать у будинку або взагалі відмовлявся від попередніх слів, але слідство не знайшло жодних доказів існування надприродних явищ.
Під час суду адвокат Вільям Вебер наполягав, що його підзахисний був неосудним через тяжкі психічні розлади. Водночас психіатри не підтвердили юридичної неосудності, а прокуратура вказувала на багаторічне вживання наркотиків і алкоголю, конфлікти з батьком та можливий фінансовий мотив.
Свідки розповідали, що Буч вживав ЛСД, героїн, амфетаміни, барбітурати та багато алкоголю. Також він неодноразово погрожував батькові, а одного разу навіть приставив до нього рушницю під час сварки.
Прокурори звернули увагу й на поведінку обвинуваченого після злочину. Увесь день він поводився так, ніби нічого не сталося: ходив на роботу, зустрічався зі знайомими й лише ввечері звернувся по допомогу.
21 листопада 1975 року суд визнав Рональда ДеФео молодшого винним у шести умисних убивствах другого ступеня. Уже 4 грудня суддя Томас Старк призначив йому шість довічних термінів ув’язнення, які мали відбуватися послідовно.
Попри вирок, навколо справи залишилося чимало запитань. Експерти так і не змогли остаточно пояснити, чому жоден із членів родини не прокинувся після перших пострілів, чому всі тіла лежали в однаковому положенні та чому токсикологічні дослідження не виявили слідів снодійних препаратів.
У наступні десятиліття ДеФео неодноразово змінював свою версію подій. Він заявляв про спільників, звинувачував сестру Дон або говорив про змову поліції, однак жодна з цих версій не підтвердилася.
Менш ніж через рік після вироку будинок придбали Джордж і Кетлін Лутц. Через 28 днів вони покинули оселю, заявивши, що втекли від невидимого зла.
Саме розповідь родини Лутц перетворила кримінальну історію на всесвітньо відому легенду про «Жах Амітивілля». Після цього з’явилися книги, фільми, документальні проєкти та численні суперечки між прихильниками містики й скептиками.