Французькі археологи виявили залишки шибениці XVI століття, де після страти виставлялися тіла засуджених. Тіла чоловіків і кількох жінок потім ховали в братських могилах неподалік. Про це пише Live Science.
Під час розкопок недалеко від Гренобля 2024 року археологи Французького національного інституту превентивних археологічних досліджень (INRAP) виявили квадратну цегляну споруду і 10 похоронних ям, датованих XVI століттям.
Цікаво, що ці відкриття спочатку спантеличили археологів, які вважали, що споруда і поховання могли бути частиною колонії прокажених, цвинтаря католицької каплиці або військового кладовища. Але археологи вивчили історичні будівельні записи, які засвідчили наявність дерев’яної шибениці, що дало їм змогу зробити висновок про те, що вони виявили місце публічних страт у Греноблі.
На підставі археологічних знахідок і будівельних записів 1544-1547 років, шибениця мала розміри близько 8 метрів з кожного боку і вісім кам’яних стовпів заввишки близько 5 метрів. Поперечні балки, що виступали зі стовпів, утворювали шибеницю – конструкцію в стилі ката, яка слугувала як для страти, так і для демонстрації засуджених.
Зазначається, що виявлена конструкція шибениці давала змогу судовій владі Гренобля вішати і виставляти напоказ до восьми осіб одночасно.
У масових похованнях археологи ідентифікували 32 людини, більшість із яких були чоловіками. Історичні архіви розкрили імена двох чоловіків, страчених на шибениці та, ймовірно, похованих в одній із ям.
Протестант Бенуа Кройє був звинувачений в участі в нападі на Гренобль 1573 року, а Шарль Дю Пюї Монбрюн був лідером гугенотів Дофіне до своєї страти 1575 року. Обидва були засуджені до смерті за повстання проти королівської влади. У заяві INRAP йдеться:
“Поховання засудженого в такий спосіб було способом продовження винесеного за життя вироку до смерті; тому особам, знайденим під час розкопок, було навмисно відмовлено в похованні. Деякі з людей у ямах також зазнали ганебного поводження після смерті, включно з розчленуванням і обезголовленням”.
Важливо, що виявлення шибениці і похоронних ям дає археологам нові відомості про історичні місця правосуддя. Мабуть, у Греноблі як метод застосування смертної кари було закинуто на початку XVII століття через зміну політичних і релігійних норм.