У 1925 році група студентів із Вашингтона провела незвичайний експеримент — вони не спали протягом 60 годин, аби довести, що відпочинок не є життєво необхідним. Цей ризикований дослід очолив професор психології Джордж Вашингтонського університету Фредерік Август Мосс, який вважав, що сон лише забирає дорогоцінні години життя.
Про це пише видання Popular Science.
У 1920-х роках американська наука переживала дивний період: багато вчених серйозно замислювалися над тим, чи не можна «відучити» людину від сну. Мосс, автор першої версії вступного медичного тесту (майбутнього MCAT), вважав, що людина витрачає третину життя дарма — у ліжку.
Влітку 1925-го він зібрав сімох студентів, серед яких були майбутні науковці Луїза Омвак і Тельма Хант, і запропонував їм провести 60 годин без сну. Протягом двох із половиною днів учасники грали в бейсбол, їздили сільськими дорогами Вірджинії, виконували тести на увагу та навіть пробували паралельно припаркувати автомобіль.
Результати експерименту тоді вразили публіку — студенти не знепритомніли, не втратили свідомість і навіть виглядали бадьоро. Сам Мосс зробив провокаційний висновок: надмірний сон може бути шкідливим для мозку і тіла, так само як і сп’яніння.
Сумнівні теорії безсоння
Ідея зменшення тривалості сну в ті роки знаходила підтримку серед популярних фігур — зокрема, Томас Едісон хвалився, що спить лише по чотири години на добу. На тлі індустріальної гонитви за ефективністю втома сприймалася як слабкість.
Та навіть у 1920-х деякі науковці сумнівалися у правдивості таких висновків. Журналіст Popular Science Ньютон Берк тоді зазначав: «Жоден дослід не довів, що людина може зменшити сон без шкоди для здоров’я». Його слова згодом підтвердили десятки досліджень ХХ століття.
Через сто років після експерименту Мосса сучасна наука впевнено стверджує: сон — не марна звичка, а складний біологічний механізм відновлення. Під час сну мозок очищає себе від токсинів, зміцнює пам’ять, нормалізує гормони та імунітет.
За допомогою сучасних методів — лазерної оптогенетики та глибокого ультразвукового сканування — дослідники довели, що саме у фазі сну мозок перезапускає нейронні зв’язки та виводить білки, пов’язані з розвитком хвороби Альцгеймера.
Надмірний сон
Цікаво, що сучасні епідеміологічні огляди виявили так звану U-подібну залежність між кількістю сну та здоров’ям: і нестача, і надлишок сну підвищують ризики серцевих, обмінних та психічних розладів.
Для більшості дорослих оптимальним вважається сон тривалістю 7–9 годин. Якщо людина регулярно спить більше — це може свідчити про хронічну хворобу, депресію чи апное.
Одна з учасниць експерименту, Тельма Хант, згодом стала докторкою медицини та очолила кафедру психології у своєму університеті, продовживши справу свого наставника. Вона жартувала, що має «невичерпну енергію завдяки фізіології», хоча, можливо, причина крилася у молодому азарті й виклику того часу.
Тепер, коли ми знаємо, наскільки сон впливає на здоров’я, історія семи студентів виглядає як науковий курйоз, що випадково підштовхнув людство до усвідомлення: сон — не втрата часу, а найцінніша інвестиція у життя.