Поширене уявлення про жінок минулих століть часто формується за картинами та історичними фільмами. Проте гардероб більшості англійок був значно простішим і пристосованим до щоденної праці.
Про це повідомляє ТСН.
На думку історикині Емі Боїнгтон, образи жінок у мереживі, шовках, стрічках і розкішних капелюшках стосувалися переважно представниць заможних верств суспільства. Для служниць, працівниць пралень, продавчинь чи робітниць на фермах такий одяг був незручним і непрактичним.
Основою жіночого гардероба того часу була сорочка, яку носили безпосередньо на тілі. Вона вбирала піт і допомагала довше зберігати верхній одяг чистим.
Поверх сорочки жінки одягали корсет або жорсткий ліф. Водночас представниці робітничого класу не затягували його надто туго, оскільки їм доводилося багато рухатися. Такий елемент виконував переважно підтримувальну функцію, а не змінював форму фігури.
Зверху носили вільні куртки-накидки Т-подібного крою. Їх шили з міцних натуральних тканин, зокрема льону та бавовни, щоб одяг витримував щоденне навантаження.
Спідниці зазвичай були довжиною до щиколоток або навіть коротшими. Це пояснювалося практичністю: довгий поділ швидко забруднювався на вулицях, тому коротший одяг дозволяв уникнути зайвого прання.
Замість дорогих прикрас жінки використовували корисні аксесуари. Одним із найважливіших був фартух, який захищав одяг під час роботи. Також популярністю користувалися окремі кишені, які прив’язували до талії та ховали під спідницею.
У таких кишенях зберігали гроші, ножі, швейне приладдя та інші необхідні речі. Це давало змогу тримати руки вільними під час виконання щоденних справ.
Історикиня зазначає, що речі тоді служили роками. Одяг не викидали після перших пошкоджень — його постійно лагодили та перешивали, поки він остаточно не ставав непридатним.
Іноді жінки, які працювали в маєтках, могли отримати старий одяг від своїх господинь. Проте в більшості випадків гардероб робітниць будувався навколо довговічності, зручності та практичності.