Близько 40% дорослих українських іммігрантів у Польщі мають високу або дуже високу ймовірність залишитися в країні назавжди. Таких висновків дійшли аналітики Польського економічного інституту (PIE), проаналізувавши мотивації, плани та рівень інтеграції українців, які виїхали до Польщі після початку повномасштабної війни.
Дослідження виявило, що рішення залишитися у Польщі для українців дедалі частіше визначають не гроші чи робота, а психологічні, емоційні та ідентифікаційні чинники, зокрема відчуття безпеки, стабільності та зв’язку з країною перебування.
У звіті PIE зазначається, що чотири з десяти українських іммігрантів демонструють чітку готовність до довгострокового життя в Польщі. Представники цієї групи частіше планують своє майбутнє в Польщі, подають або планують подати документи на польське громадянство та декларують сильний соціальний та культурний зв’язок із країною. Для них Польща поступово перестає бути тимчасовим прихистком і стає новим домом.
Водночас близько 60% українців залишаються у так званій перехідній або прагматичній фазі. Їхнє перебування в Польщі пояснюється насамперед поточними обставинами: роботою, економічною ситуацією або відсутністю реальних альтернатив. Ця група рідше має чіткі плани щодо майбутнього і значно менш охоче декларує намір залишитися назавжди або повертатися в Україну.
Автори дослідження підкреслюють, що високий рівень інтеграції справді підвищує шанси на довгострокове перебування, але не гарантує його.
“Навіть добре інтегровані іммігранти можуть ухвалити рішення про виїзд, тоді як люди з низьким рівнем інтеграції іноді залишаються через відсутність альтернатив”, — зазначають експерти PIE.
Один із найбільш показових висновків дослідження стало те, що фактори ідентичності впливають на рішення залишитися в Польщі більш ніж у чотири рази сильніше, ніж суто економічні міркування.