Якщо дитина говорить, що бачить когось у кімнаті, це не завжди свідчить про проблему чи містику. Фахівці пояснюють, що в більшості випадків таке явище пов’язане з особливостями розвитку дитячої психіки.
Психологи називають кілька причин, через які діти можуть бачити те, чого не помічають дорослі.
Однією з них є активна уява. Приблизно до 6–7 років дитині ще складно чітко відокремлювати фантазію від реальності. Через це сни, мультфільми, книги чи випадково почуті розмови можуть сприйматися як справжні події.
Ще одна причина — особливості дитячого сприйняття. У сутінках або темряві мозок може “домальовувати” нечіткі силуети, перетворюючи звичайну тінь чи одяг на вішалці на страшний образ.
Фахівці також зазначають, що деякі діти вигадують уявних друзів. Так організм може реагувати на самотність, стрес, переїзд, народження молодшої дитини в сім’ї або розлучення батьків.
Ще одним фактором може бути перевтома. Якщо дитина перед сном довго користувалася гаджетами або була надто збудженою, під час засинання можуть виникати короткочасні гіпнагогічні галюцинації, які вважаються нормальним явищем для розвитку нервової системи.
Психологи наголошують, що в такій ситуації не варто висміювати дитину, звинувачувати її у брехні або, навпаки, підтримувати містичні пояснення й демонструвати власний страх.
Натомість дорослим радять спокійно вислухати дитину, запевнити, що вона перебуває в безпеці, а потім разом перевірити місце, де нібито з’явився “монстр”. Увімкнене світло та спокійне пояснення часто допомагають дитині зрозуміти, що страшний образ був лише тінню чи звичайним предметом.
Фахівці також рекомендують використовувати дитячу фантазію для подолання страху. Наприклад, можна запропонувати намалювати істоту, а потім зробити її смішною або “перемогти” за допомогою умовного “чарівного спрею”.
Окрему увагу радять приділити режиму дня. За дві години до сну бажано відмовитися від гаджетів, замінити активні ігри читанням та контролювати контент, який дитина дивиться в інтернеті.
У більшості випадків такі переживання зникають із віком. Однак звернутися до дитячого психолога або невролога варто, якщо бачення повторюються щодня, супроводжуються сильними панічними нападами чи істериками, дитина чує “голоси”, різко змінюється її поведінка або вона перестає розрізняти фантазію та реальність навіть удень.