Вчені натрапили на справжню «палеонтологічну Помпею» неподалік міста Уда у Внутрішній Монголії, де під товстим шаром вулканічного попелу законсервувалася ціла екосистема. Цей об’єкт став унікальною «капсулою часу» раннього пермського періоду, надаючи дослідникам рідкісну можливість побачити життя планети у деталях, повідомляє Експерт із посиланням на Daily Galaxy.
На відміну від більшості палеонтологічних знахідок, де частини рослин розкидані на великі відстані, цей ліс зберігся у первозданному стані. Виверження вулкана було настільки раптовим, що дерева залишилися стояти саме в тих місцях, де вони росли мільйони років тому.
Професор Герман Пфефферкорн з Університету Пенсильванії, який є співавтором дослідження, охарактеризував рівень збереження як «чудовий». Він пояснив, що вчені можуть стояти на місці розкопок і знаходити цілі гілки з прикріпленим листям, а слідом за ними — пні від тих самих дерев.
Генетичний та морфологічний аналіз, опублікований у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, розкрив неймовірну структуру цього прадавнього лісу. Нижній ярус утворювали густі деревоподібні папороті, які створювали тінисте підлісся для дрібніших мешканців.
Над папоротями височіли справжні гіганти того часу — дерева родів Sigillaria та Cordaites, висота яких сягала понад 24 метри. Їхні стовбури та крони були миттєво поховані під попелом, що дозволило палеонтологам вивчити їхню будову з безпрецедентною точністю.
Особливим відкриттям стала велика кількість представників вимерлої групи спорових дерев Noeggerathiales. Раніше їхні поодинокі екземпляри знаходили в Європі та Північній Америці, але саме в китайському лісі вони представлені цілими групами.
Це дослідження пропонує вченим мікробіологічну та ботанічну карту місця, яке дозволяє зрозуміти глобальні процеси, що відбувалися на Землі до і після великих катаклізмів. Отримані дані допоможуть палеонтологам краще прогнозувати, як сучасні екосистеми можуть реагувати на різкі зміни клімату.