На острові Амстердам у південній частині Індійського океану п’ять корів без людського догляду дали початок стаду з кількох тисяч тварин. Нове генетичне дослідження поставило під сумнів уявлення про швидке зменшення великих тварин на малих островах.
Про це пише Indian Defence Review.
У 1871 році фермер на ім’я Ертен залишив п’ять голів великої рогатої худоби на острові Амстердам. Цей невеликий острів має площу 54 квадратних кілометри, розташований у південній частині Індійського океану, потерпає від ураганних вітрів і не має постійних людських поселень.
Без догляду людей тварини могли швидко загинути. Однак вони вижили, розмножилися і з часом перетворилися на стадо з кількох тисяч голів, яке існувало до початку XXI століття.
Цей випадок зацікавив науковців, оскільки в біології поширене уявлення про те, що великі тварини на малих островах в ізольованих популяціях швидко дрібнішають. Таке явище пов’язують із браком ресурсів і називають острівною карликовістю.
Нове генетичне дослідження цієї популяції змусило переглянути попередні висновки. Команда під керівництвом генетика Матьє Готьє з французького Національного дослідницького інституту сільського господарства, харчування та довкілля (INRAE) секвенувала вісім повних геномів і вивчила ще десять зразків.
Матеріали для аналізу були відібрані у 1992 та 2006 роках. Саме ці випадково збережені зразки ДНК дали змогу через десятиліття відновити історію незвичайного стада.
Результати показали, що походження тварин було змішаним. Приблизно 75% їхнього генетичного матеріалу пов’язали з європейськими породами, передусім із сучасною джерсейською худобою.
Ще близько чверті генів виявили спорідненість із коровами зебу Індійського океану. Така худоба поширена на Мадагаскарі та Майотті.
Дослідники припустили, що саме змішане походження могло дати популяції перевагу ще на старті. Завдяки цьому стадо отримало генетичну основу, яка допомогла йому вижити в ізоляції.
Окремо автори роботи перевірили висновки дослідження 2017 року. Тоді науковці вважали, що за трохи більше ніж століття корови на острові істотно зменшилися в розмірах і стали прикладом острівної карликовості.
Нові дані цю версію не підтвердили. У геномі тварин не знайшли переконливих ознак природного добору, який був би спрямований саме на зменшення розмірів тіла.
Натомість дослідники вказують на інше пояснення. Засновники стада могли бути відносно невеликими ще до того, як потрапили на острів Амстердам.
Ще однією несподіванкою став рівень інбридингу, тобто близькородного схрещування. Оскільки вся популяція походила лише від п’яти тварин, спорідненість між нащадками була дуже високою.
За оцінками науковців, коефіцієнт інбридингу наближався до 30%. Попри це, популяція не пережила генетичного колапсу.
Автори дослідження пояснили, що “суворе скорочення чисельності популяції було значним, але нетривалим”. Через швидке збільшення стада негативні наслідки близькородного схрещування не встигли критично підірвати його життєздатність.
До 1952 року на острові налічували приблизно 2000 голів худоби. Після спалаху хвороби стадо різко скоротилося, але до кінця 1980-х років знову зросло до подібного рівня.
Згодом ситуацію почали розглядати вже з погляду охорони природи. Наприкінці 1980-х років фахівці дійшли висновку, що корови шкодять унікальній екосистемі острова.
Особливу загрозу худоба становила для амстердамського альбатроса та рідкісного дерева Phylica arborea. Після тривалої програми контролю популяції останніх корів на острові знищили у 2010 році.
Дослідники наголошують, що історію цього стада вдалося відтворити лише завдяки збереженим зразкам ДНК. Без них незвичайний приклад виживання ізольованої популяції міг би залишитися неповним.