На багатьох середньовічних картинах коти мають дивні людські риси, вирячені очі та моторошні морди. Дослідники досі сперечаються, чому художники так химерно зображували домашніх улюбленців.
Про це пише Far Out Magazine.
Середньовічні митці залишили після себе чимало картин і рукописів, на яких коти виглядають значно дивніше за інших тварин. При цьому проблема навряд чи полягала у відсутності художньої майстерності.
Дослідники звертають увагу, що в більшості випадків коти були лише другорядними деталями на добре виконаних роботах. Художники правильно передавали пропорції тіл тварин, однак саме морди часто виходили неприродними та навіть лякаючими.
На багатьох зображеннях коти мають великі очі, сумні або тривожні вирази обличчя й нерідко більше нагадують людей, ніж тварин.
Серед науковців існують дві основні версії цього феномену.
Перша теорія пов’язана з негативним ставленням до котів у Середньовіччі. Її прихильники вважають, що художники навмисно робили тварин непривабливими через поширені забобони та недовіру до них.
Як приклад часто наводять історію ченця, чию працю зіпсував кіт. У 1420 році один із монахів навіть залишив у рукописі різке застереження.
«Будьте обережні, не залишайте відкриті книги на ніч там, куди можуть дістатися коти. Проклятий той шкідливий кіт, який помочився на цю книгу вночі», — написав він.
На думку прихильників цієї версії, подібні випадки лише посилювали негативне ставлення до котів, яких інколи пов’язували з нещастями та поганими прикметами.
Втім, існує й інше пояснення.
Частина дослідників переконана, що котів у Середньовіччі насправді любили. Про це свідчать численні рукописи, на яких досі збереглися відбитки котячих лап.
Такі знахідки показують, що тварини постійно перебували поруч із людьми, зокрема в місцях, де створювалися книги та документи.
Прихильники другої теорії вважають, що художники навмисно наділяли котів людськими рисами. Таким чином вони могли підкреслювати близькість цих тварин до людини та їхню роль як домашніх улюбленців.
Саме тому дивні морди на старовинних картинах можуть бути не наслідком неприязні, а спробою показати котів більш “людяними”.