Швейцарія створила цілу підземну мережу з понад 1400 тунелів і галерей загальною довжиною більше 2000 кілометрів. Головна мета цього масштабного проєкту — не швидкість перевезень, а зменшення шкоди для довкілля.
Про це повідомляє ECOnews.
У Швейцарії під землею вже діє розгалужена система з понад 1400 тунелів і галерей. Їхня загальна протяжність перевищує 2000 кілометрів і охоплює залізничні, автомобільні, водопровідні та енергетичні маршрути.
Найвідомішою частиною цієї інфраструктури стало Нове залізничне сполучення через Альпи (NEAT). До нього входять три великі тунелі — Летчберг, Готтард і Ченері, які з’єднані в єдиний транспортний коридор під гірським масивом.
Окремо виділяють базовий тунель Готтард, який простягнувся на 57 кілометрів і залишається найдовшим залізничним тунелем у світі. Пасажирський потяг проходить його приблизно за 20 хвилин.
Попри масштабність, основною причиною будівництва стала не зручність перевезень. Проєкт створювали для того, щоб перенести вантажні потоки з автомобільних доріг на залізницю та зменшити тиск на екосистему Альп.
Ще у 1990-х роках жителі Швейцарії підтримали Альпійську ініціативу, яка дала поштовх такому переходу. До цього через альпійські долини щодня проходили тисячі важких вантажівок, що значно забруднювали повітря.
Завдяки рівним маршрутам під горами тепер можна запускати довші та важчі вантажні потяги, які витрачають менше енергії. Дослідження показують, що залізничний транспорт споживає приблизно п’яту частину енергії та створює близько чверті парникових викидів на тонну-кілометр порівняно з фурами.
Сьогодні понад 72% усіх трансальпійських вантажів у Швейцарії перевозять саме залізницею. Для порівняння, у 2018 році через Швейцарські Альпи проїхало близько 941 тисячі вантажівок — це майже на третину менше, ніж у 2000 році.
Будівництво такої інфраструктури не обійшлося без складних робіт. Під час прокладання Готардського базового тунелю довелося вивезти близько 28 мільйонів тонн гірської породи та використати величезну кількість бетону.
Водночас швейцарські інженери намагалися максимально скоротити шкоду для природи. Матеріали для будівництва доставляли переважно залізницею та морем, а техніку оснащували спеціальними фільтрами для уловлювання твердих частинок.
Після завершення робіт будівельники відновили береги річок, повернули природний стан струмкам і відбудували кам’яні стіни методом сухої кладки.
Окремо в країні триває ще один масштабний підземний проєкт — будівництво найбільшої батареї у світі.