Наприкінці XIX століття італійський підприємець реалізував незвичний для свого часу соціальний експеримент, побудувавши для працівників не бараки, а комфортове містечко. Селище з будинками, садами, школами та власною електростанцією згодом стало об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Про це повідомляє Blic.
Італійський промисловець Крістофоро Беніньйо Креспі придбав ділянку в Ломбардії для будівництва бавовняної фабрики. Однак він вирішив не обмежуватися виробництвом і започаткував масштабний проєкт зі створення повноцінного поселення для своїх працівників.
Його син Сільвіо Беніньйо Креспі продовжив цю ідею, надавши кожній родині окремий будинок із власним садом. Для кінця XIX століття такий підхід був винятковим, адже більшість робітників у Європі жили в переповнених бараках або тісних квартирах.
Селище Креспі-д’Адда мало всю необхідну інфраструктуру: тут працювали школа, лікарня, церква, громадська пральня та спортивні майданчики. Крім того, поселення отримувало електроенергію від власної гідроелектростанції, ставши одним із перших населених пунктів Італії з електричним освітленням.
У період найбільшого розвитку фабрика забезпечувала роботою близько 4 тисяч людей, а виробництво працювало на 1 200 механічних ткацьких верстатах. Водночас економічна криза 1929 року та зміни в країні змусили родину Креспі продати підприємство.
У 1995 році Креспі-д’Адда внесли до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО як унікальний приклад індустріального поселення. Хоча фабрика припинила роботу у 2004 році, саме селище залишається заселеним і сьогодні, а серед його жителів є нащадки перших працівників підприємства.