Дослідники виявили в Індійському океані найбільше відоме кладовище китів на планеті. На дні на глибині до 7 кілометрів знайшли останки майже 500 тварин, частина яких пролежала там понад 5 мільйонів років.
Про це пише Science Alert.
Незвичайну знахідку зробили в зоні розлому Діамантіна, яка простягається між Австралією та Антарктидою. Уздовж приблизно 1200 кілометрів океанічного дна дослідники виявили справжній “некрополь” китів.
Науковці називають це місце найбільшим, найглибшим і найдавнішим кладовищем китів із відомих сьогодні. За їхніми оцінками, воно могло формуватися безперервно протягом мільйонів років.
Автор дослідження Сяотун Пен із Китайської академії наук заявив, що відкриття змінює уявлення про екосистеми, які виникають навколо останків китів, а також створює унікальний природний архів для вивчення еволюції китоподібних.
Глибоководні райони океану вважаються одним із найсуворіших середовищ на Землі. На глибинах понад 1000 метрів не проникає сонячне світло, температура наближається до нуля, а тиск води є колосальним.
Через нестачу їжі туші китів, які опускаються на дно, стають джерелом життя для багатьох організмів. Навіть кістки поступово поїдають спеціалізовані черви роду Osedax.
Дослідження проводили в межах міжнародної програми вивчення найглибших зон Світового океану. У лютому 2023 року під час занурення на пілотованому батискафі Fendouzhe вчені виявили перші кістки кита.
Після цього було виконано ще 32 занурення. Загалом дослідники обстежили 485 місць, де знайшли останки китів.
Серед знахідок виявили 476 скам’янілих китів і п’ять діючих екосистем, які продовжують існувати навколо сучасних китових останків. Аналіз показав, що вік найстарішого знайденого черепа становить 5,26 мільйона років.
Більшість знайдених кісток належала сучасним і вимерлим клюворилим китам. Вчені припускають, що особливості способу життя цих тварин або будова їхніх кісток могли сприяти накопиченню останків саме в зоні розлому Діамантіна.
У п’яти активних місцях падіння китів науковці також зафіксували багаті екосистеми. Там мешкають черви Osedax, офіури, двостулкові молюски та колонії мікроорганізмів, які отримують енергію не від сонячного світла, а завдяки хімічним процесам.
На думку дослідників, це свідчить про те, що такі екосистеми можуть існувати на значно більших глибинах, ніж вважалося раніше.