Науковці вперше в історії змогли в реальному часі зафіксувати народження нової океанічної кори. Спостереження не лише показали, як формується нова ділянка Землі, а й допомогли пояснити давню загадку руху тектонічних плит.
Про це пише Nature.
Відкриття зробила міжнародна група дослідників під керівництвом морського геофізика Жан-Іва Роайє з Французького національного центру наукових досліджень. До цього процес утворення нової океанічної кори залишався недоступним для безпосередніх спостережень.
Основна частина земної кори формується на дні океанів уздовж серединно-океанічних хребтів загальною довжиною близько 65 тисяч кілометрів. Саме там тектонічні плити поступово розходяться, а магма піднімається з надр, застигає та створює нові ділянки поверхні планети.
У лютому 2024 року вчені встановили підводну обсерваторію OHA-GEODAMS біля острова Амстердам у районі Південно-Індійського хребта між Австралією та Антарктидою. П’ять автономних гідрофонів мали зафіксувати процес повільного розходження океанічного дна.
Як розповів Жан-Ів Роайє, команда навіть не сподівалася стати свідком настільки масштабної події. Дослідники розраховували виміряти лише незначне розтягування хребта на кілька сантиметрів, однак натомість зафіксували явище, яке, за словами науковця, трапляється приблизно раз на 40 років. Зміщення дна сягнуло кількох метрів у різні боки.
Уже в квітні 2024 року, лише через два місяці після встановлення обладнання, океанічне дно розкололося. За словами дослідника, протягом 16 днів вісь хребта не витримала накопиченого тиску, після чого магма прорвалася крізь океанічну кору.
Гігантські магматичні дайки менш ніж за дві години прошили кору, вивільнивши приблизно 150 мільйонів кубічних метрів розплавленої породи. Це спричинило серію землетрусів, активізувало давні розломи, спустошило магматичний резервуар під хребтом, а після виходу лави на поверхню дно опустилося ще на 4,2 метра.
У найактивніший момент серединно-океанічний хребет розходився зі швидкістю близько 5 сантиметрів за хвилину. Це майже у пів мільйона разів перевищує середню швидкість його розширення, яка становить близько 6,3 сантиметра на рік.
Дослідники також отримали відповідь на питання, яке довгий час залишалося загадкою для геологів. Раніше кількість зафіксованих землетрусів не відповідала темпам розширення океанічного дна. Нові спостереження показали, що значна частина цього процесу відбувається асейсмічно — майже без потужних сейсмічних хвиль.
