В епоху, коли ще не існувало писемності, наші предки вже вирізьблювали власні риси на камені.
У південно-східній Туреччині археологи натрапили на знахідку, яка може змінити уявлення про те, як неолітичні люди бачили себе у світі. У стародавньому поселенні Карахантепе, що в провінції Шанлиурфа, виявили Т-подібний кам’яний стовп із вирізьбленим людським обличчям. Йому близько 12 тисяч років — це один із найдавніших відомих прикладів зображення людини.
Про це повідомило видання BBC.
Керівник розкопок професор Неджмі Карул розповів, що вперше побачив справжнє обличчя, а не лише символічні форми.
«Досі ми припускали, що камені, які ми розкопували, представляють людей, але це було вперше, коли ми зіткнулися із власне зображенням обличчя. Це була неймовірно захоплива мить. Можливо, це не бог і не надприродна істота. Імовірніше, вона символізує ідею чи концепцію через людську подобу», — зазначив вчений.
Доктор Черен Кабукчу з Ліверпульського університету назвала роботу «високомайстерним прикладом художньої складності». Вона зазначає, що ці різьблення свідчать про емоційне та абстрактне мислення людей того часу:
«Чим більше прикладів ми знаходимо, тим більше ми усвідомлюємо, що цей світ був набагато складнішим — поза межами нашої уяви».
На обличчі видно чіткі риси — маленький ніс, глибокі очниці та підкреслені брови. Дослідники вважають, що саме в цей період люди почали сприймати себе як центр навколишнього світу — замість тварин у мистецтві з’являються людські постаті.
Подібні артефакти раніше знаходили в регіоні Леванту — зокрема на Голанських висотах, у місцевості Нахал Ейн Ґев II, де було знайдено схоже зображення обличчя віком 12 тисяч років. Американська археологиня Наталі Манро з Університету Коннектикуту вважає, що між цими культурами існував зв’язок.
«Коли ми побачили фото [зображення], ми сказали: „Ми знаємо це обличчя“. Його форма була дуже знайомою. Його мінімалістичний стиль вражає: кілька ліній, що формують обличчя, виразна брова та ніс, а глибина досягається завдяки різьбленню. Воно дуже нагадує вапнякове людське обличчя, яке ми знайшли в Ізраїлі. Я відчула те саме хвилювання, що й тоді, коли ми зробили наше власне відкриття 10 років тому. Бачити таке схоже обличчя у двох настільки віддалених місцях — це справді захоплює», — зазначила дослідниця.
Як зазначив професор Карул, ранній неоліт став періодом стрімких культурних змін на всьому Близькому Сході. Хоча громади Анатолії — такі як Карахантепе й Ґьобеклітепе — та Леванту знали одна про одну, кожен регіон виробив власну, неповторну культурну ідентичність.
Професорка Манро додає: «Наше попереднє дослідження припускало, що такий вид мистецтва рухався на північ від Леванту до Анатолії. Нещодавня знахідка в Карахантепе показує, що цей ланцюжок продовжився»
Карахантепе — частина масштабного археологічного комплексу, що включає й відомий об’єкт Ґьобеклітепе, обидва існували близько 9600–8000 років до н.е. На території знайдено житла, монументи та масивні Т-подібні стовпи, які, ймовірно, підтримували дахи громадських споруд.