Довге та активне життя без серйозних хвороб для якомога більшої кількості людей – одна із цілей, якої намагаються досягти вчені в усьому світі. Вони активно ведуть пошуки факторів, які впливають на довголіття і в генах, і в умовах середовища нашого проживання.
І лише нещодавно дослідники всерйоз вирішили визначити відносний внесок нашого середовища та способу життя порівняно з нашою генетикою у те, як ми старіємо і як довго ми живемо. Як пише видання Sciencealert, результати своєї роботи вони опублікували у журналі Nature Medicine. З’ясувалось, що спосіб життя, який ми ведемо, відіграє у тривалості життя відчутно більшу роль, ніж гени.
Щоби вивчити це питання, вчені скористались даними з UK Biobank – об’ємної бази даних про жителів Великої Британії, яка містить докладні відомості про здоров’я та спосіб життя приблизно 500 000 людей. Дані, якими оперували дослідники, включали також генетичну інформацію та медичні записи.
Окрема частина дослідження використовувала дані підгрупи із понад 45 000 учасників, зразки крові яких пройшли так зване “протеомне профілювання”. Це відносно новий науковий метод, який вивчає, як білки в організмі змінюються з часом, щоб визначити вік людини на молекулярному рівні. Використовуючи цей метод, дослідники змогли оцінити, наскільки швидко насправді старіє організм людини. Так визначається біологічний вік, на відміну від хронологічного, який напряму залежить від кількості прожитих років.
Дослідники оцінили 164 фактори навколишнього середовища, а також генетичні маркери захворювань в учасників. Впливи навколишнього середовища включали вибір способу життя (наприклад, куріння, фізична активність), соціальні фактори (наприклад, умови життя, дохід сім’ї, статус зайнятості) та фактори раннього періоду життя, такі як маса тіла в дитинстві.
Також вчені шукали зв’язки між генетикою та навколишнім середовищем, а також 22 основними віковими захворюваннями (такими як ішемічна хвороба серця та діабет 2 типу). А також досліджували кореляцію між смертністю та біологічним старінням (останнє визначали протеомним профілюванням).
Коли справа дійшла до смертності, пов’язаної з хворобами, як і очікувалося, вік та стать пояснювали значну частину (близько половини) відмінностей у тривалості життя людей. Однак ключовим висновком роботи було те, що фактори навколишнього середовища в сукупності пояснюють близько 17% відмінностей тривалості життя, тоді як генетичні фактори внесли менше 2%. Отже, можна припустити, що фактори навколишнього середовища впливають на здоров’я та довголіття набагато більшою мірою, ніж генетика.
Дослідження також показало різне поєднання екологічних та генетичних впливів на різні захворювання. Фактори довкілля справили найбільший вплив на захворювання легень, серця та печінки. Тоді як генетика відіграла найбільшу роль у визначенні ризику раку грудей, яєчників та простати, а також когнітивних порушень.
Фактори довкілля, які найбільше вплинули на ранню смерть і біологічне старіння, включали куріння, соціально-економічний статус, рівень фізичної активності та умови життя.
Цікавим виявилося те, що більш високий ріст у 10-річному віці був пов’язаний з коротшою тривалістю життя. Хоча це може здатися дивним, а причини не зовсім зрозумілі, це узгоджується з попередніми дослідженнями, які показують, що вищі люди з більшою ймовірністю помруть раніше.
Також було виявлено, що більша маса тіла у віці десяти років негативно впливає на тривалість життя. Так само, як і куріння матері на пізніх термінах вагітності та у перші місяці життя дитини, скорочують тривалість життя.
Ймовірно, найдивовижнішим відкриттям у цьому дослідженні була відсутність зв’язку між дієтою та маркерами біологічного старіння, які визначались методом протеомного профілювання. Це суперечить великому масиву доказів про вирішальну роль дієтичних схем у ризику розвитку хронічних захворювань та їхнього впливу на тривалість життя.
Але є низка правдоподібних пояснень цього. Першим може бути відсутність статистичних даних у частині дослідження, що вивчає біологічне старіння. Тобто кількість вивчених людей могла бути надто малою, щоб дозволити дослідникам побачити справжній вплив дієти на старіння. По-друге, дані про харчування в цьому дослідженні надавались самими учасниками і вимірювались лише в один конкретний момент часу. Ймовірно, такі дані мали невисоку якість і обмежили здатність дослідників бачити зв’язки. І по-третє, оскільки зв’язок між харчуванням та довголіттям, ймовірно, вельми складний, вченим може бути складно відокремити ефекти харчування від інших факторів способу життя. Тому, незважаючи на це відкриття, все одно можна з упевненістю сказати, що їжа, яку ми споживаємо, є одним із найважливіших стовпів здоров’я та довголіття.
Як бачимо, ключові впливи (наприклад, дієта) у цьому дослідженні вимірювалися тільки в один момент часу і не відстежувалися у розвиту. Це може вносити потенційні помилки у результати роботи.
Окрім того, важливо враховувати, що це було обсерваційне дослідження. Тож ми не можемо припускати, що воно дозволило на основі описаних у ньому тенденцій виявити чіткі причинно-наслідкові зв’язки. Наприклад, те, що життя з партнером корелювало з тривалішою тривалістю життя, не означає, що це змушувало людину жити довше. Можуть бути й інші чинники, які пояснюють цей зв’язок.
Зрештою, можливо, що це дослідження недооцінило роль генетики у довголітті. Важливо визнати, що генетика та довкілля не діють ізольовано. Швидше, результати щодо здоров’я формуються їхньою взаємодією. Ймовірно, дане дослідження недостатньою мірою охопило складність цих взаємодій.
Вченим вдалось виявити низку факторів, пов’язаних із хворобами старіння, які не обов’язково перебувають під контролем людини. До них відносять дохід домогосподарства, володіння житлом та статус зайнятості. Це наголошує на вирішальній ролі вирішення соціальних детермінант здоров’я, щоб гарантувати кожній людині найкращі шанси прожити довге і здорове життя.
У той самий час результати надихають висновком, що довголіття багато чому визначається вибором, який ми робимо. Отже, не потрібно засмучуватись, що вам від народження не дістались хороші гени – ви можете впливати на своє довголіття самостійно.
Зрештою, результати цього дослідження підтверджують поширену думку про те, що, хоча ми можемо успадковувати певні генетичні ризики, те, як ми їмо, рухаємося і взаємодіємо зі світом, може бути важливішим за визначення того, наскільки ми здорові і як довго ми живемо.
Поради лікарів, результати нових медичних досліджень, історії пацієнтів і теми профілактики хвороб. Усе про здоровий спосіб життя, медицину та самопочуття — читайте в розділі «Здоров’я».