Закон про мобілізацію ухвалено дуже пізно, його треба було ухвалити щонайменше наприкінці 2022 року. Таку заяву в інтерв’ю «Українським новинам» зробила колишня народна депутатка Верховної Ради і науковиця Ірина Фаріон. Мовознавиця також висміяла ВНЗ: на її думку, вони стали епіцентром аморальності в країні, бо переховують ухилянтів у своїх аудиторіях.
«Я вважаю, що цей закон ухвалено дуже пізно. Через те у нас така катастрофічна ситуація на фронті і в середині країни. Закон мав бути ухвалений щонайменше наприкінці 2022 року. Це злочинна дія депутатів Верховної Ради і керівництва держави, що було затягнуто аж настільки», – вважає вона.
Фаріон – прихильниця дуже жорсткої форми мобілізації. «Не будемо воювати – не будемо жити. Не будемо воювати – не будемо мати своєї держави. І воювати мають всі, які можуть воювати, яким дозволяє здоровʼя», – пояснює вона свою позицію.
На думку політикині, за ці три роки можна було навчити придатних людей воювати. «Чому одні мають гинути за Україну і воювати, наприклад, як мій зять, як мій колишній чоловік, як мої побратими-свободівці, а інші в цей час преспокійно жирують, ухиляються та ще й стають студентами ВНЗ, а тепер всі масово стануть аспірантами, тому що аспірантура залишилася лазівкою для ухилянтів – і ректори на цьому заробляють криваві гроші?», – обурюється Фаріон.
Саме ВНЗ, на думку професорки, сьогодні стали епіцентром аморальности в країні, бо сприяють московитам вбивати українців, бо ніби законно переховують ухилянтів у своїх аудиторіях. «Це персональна моральна відповідальність ректорів і директорів інститутів, які приймають тих студентів. У нас, у Львівській політехніці, на будівельному факультеті була група, де вчилася так звані студенти, яким по 40 років. Здорові хлопи, які б мали рити окопи, які риє мій зять, до прикладу. Ні, він сидить в студентській авдиторії, і я маю приходити в цю аудиторію і розповідати йому, що «знаходитися в окопі» – це неправильно, а правильно казати – «перебувати». Де глибина морального падіння під час війни?», – питається мовознавиця.
Мобілізаційний вік за новим законом встановлено з 25 років. На думку Фаріон це вже абсолютно сформовані люди, які мають фізіологічну спроможність воювати. «У 20 років, мабуть, замолоді. Це не мені визначати. Зараз в основному воюють батьки. Тобто середній вік армії близько 40 років. Воюють батьки, щоб захистити своїх дітей. А мають воювати і діти, і батьки. Щоб не працювала хибна формула Івана Франка «Як не нам, то хоч синам…». Ні, нам треба виграти цю війну зараз, щоб не воювали наші внуки», – каже вона.
Фаріон зазначила, що спілкується з воїнами і знає, які вони мають фізичні проблеми, скільки важить один бронежилет, скільки важить спорядження і що означає бігати по снаряди і нести їх на плечах. «А в нас готували до цього? Будували масово спорткомплекси? У нас був спорт у пріоритеті? У нас відкривали військові кафедри, щоб молодь могла здобувати військову освіту? У нас це все позакривали. Як воїни з такими втратами, як зараз можуть утримувати тисячу кілометрів протяжності лінії фронту?», – знов обурюється професорка.
Також Фаріон вважає, що треба негайно повернути всіх, хто втік за кордон. І утворювати з них штрафбатальйони. «Та це просто не вкладається в голову. Це дезертирство чистої води. І ми хочемо перемагати таким способом? Ми хочемо, щоб нам хтось зброю давав, коли влада не здатна мобілізувати власних громадян на захист батьківщини?» – каже вона.
Науковиця вважає, над поверненням додому громадян, які в незаконний спосіб покинули територію України під час дії воєнного стану, мають працювати законодавці. «А хто їх випустив? Українські консульства мають взяти на облік абсолютно кожного чоловіка призовного віку, а влада має укласти угоди з державами з вимогою депортації ухилянтів в Україну. Хтось буде на це погоджуватись, а хтось ні. Але хтось таки погодиться. Тобто переконувати ці держави, що це треба зробити, бо інакше, якщо ми впадемо, то цей звір посуне далі. Це всім зрозуміло. Поляк розуміє, що якщо ворог буде під Львовом, то вже недалеко і Краків» – пояснла Фаріон.