Регулярні фізичні навантаження здатні уповільнювати біологічне старіння організму і навіть частково «відмотувати» його назад. До такого висновку прийшли дослідники під керівництвом Такудзі Кавамури з Університету Тохоку в Японії.
Робота опублікована в журналі Aging-US.
Йдеться про епігенетичне старіння — зміни в молекулах ДНК, які відображають, наскільки швидко зношуються клітини і тканини. Його вимірюють за допомогою так званого епігенетичного годинника, що аналізує рівень метилювання ДНК. На відміну від хронологічного віку, цей показник дає більш точну оцінку стану організму і безпосередньо залежить від способу життя.
Вчені проаналізували дані досліджень на людях і тваринах і з’ясували, що найбільший ефект дає саме структурована фізична активність — тренування з чітким планом, що повторюються і спрямовані на конкретні цілі. Особливо корисні для «молекулярної молодості» високі показники витривалості і роботи серця.
Так, у мишей, які проходили програми силових тренувань, у м’язовій тканині знижувалися вікові зміни. У людей восьмитижневий комплекс аеробних і силових вправ зменшував біологічний вік на два роки.
Ефект від тренувань поширюється не тільки на м’язи. Нові дані показують, що фізична активність уповільнює епігенетичне старіння серця, печінки, жирової тканини і навіть кишечника. Більш того, у олімпійських спортсменів молекулярне старіння відбувається повільніше, ніж у звичайних людей, що говорить про можливі довгострокові захисні механізми.
Автори роботи підкреслюють: необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, чому одні люди реагують на тренування сильніше за інших, і які типи активності найкраще діють на різні органи. Персоналізовані програми можуть стати ключем до максимального ефекту.