У листопаді експорт російського дизельного пального та газойлю через морські порти впав до найнижчого рівня з лютого 2023 року — моменту запровадження ембарго ЄС.
За даними Консалтингової групи “А-95”, обсяги скоротилися на 11% порівняно з жовтнем та на 20% відносно показників минулого року, склавши 2,48 млн тонн, передає enkorr.ua.
Головний покупець агресора — Туреччина — суттєво зменшила апетити, скоротивши імпорт на 27% (до 889 тис. тонн), що стало мінімумом поточного року. Схожа динаміка спостерігається і в Бразилії, яка донедавна була другим за величиною клієнтом РФ: там перевалка впала на 11%, до 191 тис. тонн.
Експерти пов’язують таке падіння із санкціями США проти “Роснафти” та “Лукойлу”, запровадженими наприкінці жовтня. Це створило логістичні проблеми для продуктопроводів “Транснафтопродукту”, що живлять порти Приморськ та Новоросійськ. Як наслідок, порти змушені відвантажувати ресурс, який не одразу знаходить покупця: обсяги палива без кінцевого пункту призначення зросли втричі — з 53 тис. до 157 тис. тонн.
Втративши традиційні ринки, Росія намагається перенаправити потоки до Африки. У листопаді туди надійшло 918 тис. тонн пального: Єгипет майже подвоїв закупівлі (256 тис. тонн), а Сенегал наростив імпорт до 125 тис. тонн. Попри листопадовий провал, загальний експорт за 11 місяців року все ж зріс на 2%, сягнувши 40,4 млн тонн.
Система магістральних продуктопроводів “Транснафтопродукт” є критичною артерією для експорту російського пального, жорстко прив’язуючи НПЗ до конкретних портів: “Північна гілка” транспортує ресурс (зокрема з Ярославського та Кірішського НПЗ) до балтійського порту Приморськ, а “Південна” (від Волгоградського та групи уфімських заводів) — до чорноморського Новоросійська. Технологічна особливість цієї системи полягає в неможливості швидкої зупинки прокачування: якщо танкери не забирають пальне з портових резервуарів через відсутність покупців, виникає ефект “закорковування”, що змушує НПЗ знижувати переробку або зупиняти установки, як це вже відбувалося на Волгоградському НПЗ.
Санкції США від 22 жовтня 2025 року проти “Роснафти” та “Лукойлу” налякали банки-кореспонденти у Туреччині та Бразилії. Традиційні покупці відмовляються від вантажів, побоюючись вторинних санкцій, тому російські експортери змушені використовувати тактику “плавучих сховищ”: танкери тіньового флоту (який на 80% складається зі старих суден віком понад 15 років) завантажуються в порту і дрейфують у відкритому морі в очікуванні перевантаження на інше судно (Ship-to-Ship) для приховування походження пального.
Переорієнтація на африканський ринок (Єгипет, Сенегал, Лівія) є вимушеним кроком, який суттєво б’є по рентабельності. Логістичне плече до Африки значно довше, ніж до Туреччини, а фрахт тіньових танкерів коштує дорожче через ризики. Крім того, африканські країни вимагають значних дисконтів (до $20-30 на барелі), що разом із зростанням витрат на страхування та фрахт робить такі поставки межовими за прибутковістю для російських нафтових гігантів.