Їхню відмову від служби виправдовують “важливою державною функцією”, але суспільство — не вірить. У соцмережах — шквал обурення.
“Чому не я, а чому не вони?” — українці ставлять незручні запитання
Під час обговорення теми мобілізації в ефірі телеканалу “Перший” старший лейтенант 2 Центру рекрутингу Ігор Швайка заявив, що кожен громадянин повинен чесно відповісти собі на запитання: чому він не служить?
Але коли справа дійшла до народних депутатів, у глядачів виникло ще більше запитань — чому вони не на фронті?
“Вони виконують іншу функцію” — офіційне виправдання
За словами Швайки, народні депутати не можуть піти воювати, бо виконують “важливу державну задачу”. Додатково уточнюється: багато з них мають бронь — як і ті, хто виробляє дрони чи забезпечує критичну інфраструктуру.
“Парламент має працювати. Вони тримають на своїх плечах економіку України”, — зазначив офіцер.
Цимбалюк: “Відправити всіх депутатів на фронт — це подарунок для росії”
Нардеп Михайло Цимбалюк також долучився до обговорення. За його словами, заклики мобілізувати депутатів — на руку ворогу.
“Якщо всіх депутатів відправити на фронт, у країні почнеться політичний хаос. Це було б ідеальним для росії”, — вважає він.
Цимбалюк також додав, що до роботи парламентарів справді є багато зауважень, але їхня роль у воєнний час — критично важлива.
А соцмережі — не вірять
Коментарі під публікаціями — емоційні, з іронією і гнівом. Люди не сприймають аргумент про “хаос”, якщо депутати покинуть Раду, і не розуміють, чому саме їх вважають незамінними:
- “А зараз у нас немає хаосу? Все прекрасно?”
- “Де діти депутатів, чому їх не мобілізують?”
- “Ховають українські гроші за кордоном — ось їхня функція”
- “Вони нас тримають за дурнів”
- “Хай сини депутатів підуть служити — країна не завалиться”
Люди вимагають рівності
Головне, що дратує українців — це несправедливість. У той час як звичайні чоловіки змушені йти на фронт без права вибору, політики та їхні родини залишаються в безпеці. Історії про “державну важливість” виглядають, на думку багатьох, як цинічне прикриття власного страху та привілеїв.