Перші дні перебування в невагомості запускають зміни в серцевому м’язі астронавтів. Науковці кажуть, що це природна адаптація організму до космосу, а не ознака хвороби.
Про це повідомляє SpaceDaily.
Дослідження показало, що після 10-денної місії на шатлі маса головної насосної камери серця астронавтів у середньому зменшувалася на 12%. На Землі серце постійно працює проти сили тяжіння, перекачуючи кров від ніг до голови, але в космосі це навантаження практично зникає.
Через відсутність гравітації рідина переміщується до грудної клітки. Організм сприймає це як надлишок крові й починає швидко зменшувати об’єм плазми, через що серце наповнюється менше і поступово втрачає масу.
«Серце стає меншим, воно скорочується й атрофується, але не стає слабшим — з ним усе гаразд», — пояснив провідний автор дослідження Бенджамін Левін.
Найбільші труднощі виникають після повернення на Землю. Серце, яке адаптувалося до невагомості, виявляється не готовим до різкого відновлення гравітаційного навантаження, тому астронавти нерідко відчувають сильну слабкість або навіть непритомніють, коли вперше стають на ноги.
Щоб допомогти організму швидше адаптуватися, одразу після приземлення астронавтам вводять сольові розчини для відновлення об’єму крові. Після нетривалих польотів рівень рідини нормалізується за кілька днів, а маса серцевого м’яза повертається протягом кількох тижнів.
Тривалі місії створюють додаткові виклики. Під час 340-денної експедиції на Міжнародній космічній станції астронавт Скотт Келлі втрачав приблизно 0,74 грама маси лівого шлуночка щотижня, хоча тренувався шість днів на тиждень.
Водночас дослідження 2023 року за участю 13 астронавтів, які провели на МКС п’ять місяців, не зафіксувало помітного зменшення серцевих камер. Науковці вважають, що сучасні програми фізичних вправ значною мірою компенсують вплив невагомості, однак для майбутніх багатомісячних польотів на Марс остаточного рішення поки що немає.