Більшість українців, які намагаються уникати мобілізації, фактично самі залишають підказки для правоохоронців через повсякденні звички. Цифрові інструменти та державні реєстри дозволяють встановити місцезнаходження особи за лічені хвилини.
Про посилення контролю за громадянами через фінансові дані та державні бази повідомляє адвокат Ярослав Куц. За його словами, на першому етапі фахівці звертаються до демографічних реєстрів, аби підтвердити статус людини, її місце реєстрації та відповідність критеріям військового обліку.
Згодом отриману інформацію починають ретельно звіряти з реєстрами податкової служби та Пенсійного фонду. Такий механізм миттєво викриває, чи має громадянин офіційну роботу, де саме він отримує зарплату та чи здійснюються за нього страхові відрахування. Ці відомості стають ключовим орієнтиром для подальших дій представників територіальних центрів комплектування.
Особлива небезпека для тих, хто переховується, криється у використанні онлайн-банкінгу. Активні операції з картками створюють чіткий фінансовий «слід», який демонструє активність людини та навіть її приблизну локацію. Для отримання доступу до цих конфіденційних відомостей можуть подаватися офіційні запити до банківських установ.
Варто враховувати, що процедура доступу до таких даних регулюється жорстким законодавством про банківську таємницю. Головним регулятором у цьому процесі залишається Національний банк України, який стежить за законністю надання інформації про клієнтів.
Правозахисники акцентують увагу на тому, що наразі ці заходи розглядаються як потенційні механізми, а не масова практика. Проте, якщо потреба у мобілізаційних ресурсах зростатиме, держава цілком реально може активувати ці жорсткі інструменти для розшуку військовозобов’язаних.