Попри поширені міфи, у територіальних центрах наголошують: ніяких «замовних» рейдів не існує. Усі локації для перевірок визначаються не хаотично, а за чітким планом роботи районних та міських центрів. Групи оповіщення буцімто виходять на маршрут разом із поліцією і лише перевіряють наявність військово-облікових документів у чоловіків, які мають їх мати при собі.
Як пояснив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін, обласні центри не займаються безпосередньо мобілізацією. Вони виконують радше координаційну функцію: організовують роботу районних підрозділів, контролюють виконання планів і розподіляють навантаження. Якщо якийсь район працює ефективніше за інші, його підхід намагаються поширити на всі структури.
Місця, де працюватимуть групи оповіщення, визначає начальник районного чи міського ТЦК. Саме він формує список підприємств, установ та інших локацій на своїй території. Об’єкти перевіряються по черзі, а не вибираються «точково» чи «на зло». Якщо певна локація не дає результатів, її просто виключають із маршруту, щоб не витрачати час і ресурси.
Якщо під час перевірки з’ясовується, що у людини немає документів або вона перебуває в адміністративному розшуку, працівники ТЦК не застосовують силових чи кримінальних процедур. Таку особу доставляють до центру лише для складання адміністративного протоколу. Істомін підкреслює, що це не кримінальний розшук, як багато хто собі уявляє, а звичайна адміністративна процедура.
Плани для всіх ТЦК формуються на рівні Генштабу. Саме там визначають, скільки військових потрібно, у які підрозділи їх направляти і як розподіляти потоки у навчальні центри. Територіальні центри — це фінальна ланка, яка має знайти і скерувати людей відповідно до цього плану. Водночас виконувати всі завдання повністю складно через нестачу персоналу.
Попри дискусії у соцмережах, працівники ТЦК запевняють: їхня робота базується не на раптових «облавлах», а на заздалегідь визначених маршрутах. Це дозволяє системно проводити оповіщення і не витрачати лишніх ресурсів.