Для мільйонів школярів у СРСР та перші роки незалежної України 4 класу просто не існувало. Це стало наслідком масштабних освітніх реформ, які змінювали систему навчання кілька разів.
Історія “зниклого” четвертого класу почалася ще у 1969 році. Тоді в Радянському Союзі вирішили скоротити початкову школу з чотирьох років до трьох.
Після реформи діти навчалися з 1 по 3 клас у початковій школі, а потім переходили до 4 класу, який уже вважався частиною середньої освіти. Загалом система передбачала 10 років навчання.
Ситуація кардинально змінилася у 1986 році. Радянська влада вирішила перейти на 11-річну модель навчання та одночасно знизити вік вступу до школи з 7 до 6 років.
Саме тоді почали діяти дві паралельні системи. Діти, які йшли до школи у 7 років, навчалися за старою 10-річною програмою з трирічною початковою школою.
Ті ж, хто вступав у 6 років, уже проходили повну 11-річну систему з чотирма початковими класами. Через це виникла проблема, як об’єднати учнів у середній школі.
У 1989 році влада провела масштабне “зсування” класів. Школярів, які завершили 3-й клас за старою програмою, автоматично переводили одразу в 5-й.
Причина була проста — за рівнем підготовки вони вже відповідали тим, хто чотири роки провчився в молодшій школі. Так і виник феномен “перестрибування” 4 класу.
Для багатьох дітей цей пропущений клас залишився лише у спогадах. У табелях і документах мільйонів учнів його просто не було.
Остаточно система почала змінюватися у 2000 році. Тоді в Україні ввели 12-річне навчання та 12-бальну систему оцінювання, яка діє й зараз.
Саме після цього 4 клас офіційно повернувся до структури початкової школи. Діти, які пішли до першого класу у 2001 році та пізніше, вже проходили повний цикл із 1 по 4 клас.
Згодом кількість років навчання ще не раз переглядали. У 2010 році Україна повернулася до 11-річної системи, а пізніше знову взяла курс на 12 років.
Так історія зі “зниклим” четвертим класом стала одним із найдивніших епізодів освітніх реформ.
