Повернення українських біженців, за прогнозом Нацбанку, розпочнеться не раніше 2027 року і буде повільним – орієнтовно близько 100 тисяч осіб за рік. До цього часу відтік біженців за кордон зберігатиметься через безпекові ризики в Україні та можливість довгострокового перебування українців у країнах Європейського Союзу (ЄС).
Про це йдеться в інфляційному звіті НБУ. Згідно з даними, швидкість зворотної міграції безпосередньо залежатиме від безпекової ситуації та умов життя як в Україні, так і в країнах Європейського Союзу.
У Нацбанку зазначають, що навіть за умови поступового завершення активної фази війни, високі безпекові ризики залишаються головним стримувальним чинником для масового повернення українців. Йдеться не лише про обстріли прифронтових регіонів, а й про ракетні удари по всій території України та загрозу терактів проти цивільного населення.
Саме ці фактори, за оцінкою регулятора, упродовж останніх років зумовлювали помірний, але стабільний відплив населення за кордон, навіть попри зниження інтенсивності бойових дій у певні періоди. Окрему роль відіграє політика ЄС щодо українських громадян.
Продовження строків тимчасового захисту, можливість переходу на довгострокові або постійні режими перебування, доступ до ринку праці, освіти та соціальних послуг – усе це знижує мотивацію до швидкого повернення. У Нацбанку визнають, що навіть за покращення безпекової ситуації частина українців обиратиме залишатися за кордоном через більш стабільні умови життя та повільну нормалізацію економіки в Україні. Згідно з актуальним прогнозом:
- 2025 рік: очікується чистий відплив близько 200 тисяч осіб за кордон – без змін порівняно з попередніми оцінками;
- 2026 рік: міграційний відплив триватиме приблизно такими ж темпами – ще близько 200 тисяч осіб. Водночас у квітневому прогнозі НБУ очікував повернення такої ж кількості;
- 2027 рік: уперше прогнозується чисте повернення мігрантів – орієнтовно 100 тисяч осіб, що в п’ять разів менше, ніж передбачалося раніше (0,5 млн).
Відкладене повернення біженців означає тривалий дефіцит робочої сили, додатковий тиск на пенсійну систему та уповільнене відновлення економіки. Водночас держава отримує час на створення умов, які можуть реально мотивувати людей повертатися: безпека, робочі місця, житло та доступ до соціальних послуг.