Люди, які постійно підтримують інших та завжди готові вислухати, нерідко залишаються без близьких друзів. Психологи пояснюють це звичкою приховувати власні переживання та роками перебувати лише у ролі “слухача”.
Про це повідомляє Bolde.
У матеріалі йдеться про людей, яким першими телефонують у складні моменти. Вони вислуховують друзів, підтримують у кризах та допомагають розв’язувати чужі проблеми, однак самі рідко діляться власними емоціями.
Психологи пояснюють, що через це близькість у таких стосунках часто стає односторонньою. Інші люди відчувають емоційний зв’язок, бо багато розповідають про себе, тоді як “слухач” залишається емоційно закритим.
За словами експертів, така модель поведінки часто формується ще у дитинстві. У деяких родинах дитина змушена брати на себе роль емоційної підтримки для батьків або бути “найстабільнішою” у сім’ї.
Це явище психологи називають “парентифікацією” — ситуацією, коли дитина фактично бере на себе дорослі емоційні обов’язки. У дорослому житті така людина звикає допомагати іншим, але не просити підтримки для себе.
У результаті людина може мати багато знайомих і постійно бути потрібною іншим, але при цьому відчувати самотність та відсутність по-справжньому близьких стосунків.