Понад два століття археологи були переконані, що біля Стоунхенджа поховали чоловіка-шамана. Новий аналіз ДНК довів, що знамениті останки насправді належали жінці, яка, ймовірно, була майстринею з обробки металів.
Про це повідомляє Live Science.
Нове дослідження давньої ДНК змусило вчених переглянути одну з найвідоміших археологічних знахідок Великої Британії. Дослідники з Інституту Френсіса Кріка в Лондоні встановили, що так званий «шаман із Аптон-Ловелла», похований близько чотирьох тисяч років тому неподалік від Стоунхенджа, був жінкою.
Поховання виявили ще у 1801 році біля села Аптон-Ловелл, приблизно за 16 кілометрів на захід від Стоунхенджа. Археологи знайшли поруч із останками кам’яні сокири, інструменти для обробки металу зі слідами золота, спеціальний камінь для перевірки чистоти металів, а також проколоті кістки тварин, які могли бути елементами ритуального одягу.
Саме поєднання предметів, пов’язаних із металургією та, ймовірно, ритуальною діяльністю, стало причиною того, що поховання отримало назву «шаман із Аптон-Ловелла».
Понад 200 років вважалося, що похований був чоловіком. Такого висновку свого часу дійшов археолог Вільям Каннінгтон, спираючись на великі розміри кісток. Відтоді музейні реконструкції незмінно зображували бородатого чоловіка.
Однак під час нового генетичного дослідження вчені несподівано виявили у зразках ДНК жіночі XX-хромосоми замість чоловічих XY. Щоб виключити помилку, аналіз повторили на ДНК із зуба та кістки пальця ноги. Усі результати підтвердили: останки належали одній жінці.
Директор музею графства Вілтшир Девід Доусон зазначив, що відкриття повністю змінює уявлення про роль жінок у суспільстві ранньої бронзової доби.
За його словами, історики довгий час вважали, що ключові ролі — лідерів, ремісників і металургів — належали винятково чоловікам. Нові дані доводять, що жінки також могли бути висококваліфікованими майстринями з обробки металів.
Додатковий аналіз показав, що жінка мала зріст близько 165 сантиметрів, що було незвично високим показником для того часу. На момент смерті їй було приблизно 45 років. Вчені також виявили артрит правого зап’ястя, який відповідає багаторічній роботі з металевими інструментами.
Археологиня Ексетерського університету Сьюзан Гріні зазначила, що в бронзову добу процес покриття виробів золотом міг сприйматися як магічне мистецтво, а металургія була тісно пов’язана з релігійними та ритуальними практиками.
Дослідники наголошують, що це не перший випадок, коли сучасний аналіз ДНК змінює історичні уявлення. Раніше генетичні дослідження вже довели, що деякі відомі поховання епохи вікінгів і мідної доби, які тривалий час вважали чоловічими, насправді належали жінкам.