Незаконно обраний президент Білорусі Олександр Лукашенко “заборонив” зростання цін на території країни. Водночас він звернувся на “ти” до заступника глави уряду, який пропонував вирішити питання за допомогою економічних інструментів, і використовував грубу лексику.
Наказ пролунав усно, його поки що не зафіксовано в будь-яких президентських указах. Білоруський диктатор також пригрозив усім, хто порушить його розпорядження, але уточнювати, яким саме буде покарання, не став.
Свою вимогу Лукашенко озвучив 6 жовтня і наполіг, що “зростання цін” має припинитися того ж дня. Нібито щоб продавці за добу “не накрутили ціни”.
“Робіть так, щоб було людям добре, а не так, як каже Микола Геннадійович (Микола Снопков, перший заступник прем’єр-міністра Білорусі, – Ред.): “Давайте на макрорівні”. Слухай, та пох*р твій макрорівень людям… Із 6-го числа забороняється всяке зростання цін – забороняється відсьогодні, не завтрашнього, а сьогоднішнього. Щоб за добу не накрутили ціни. Потім скажуть: “Слухайте, ми ж із 6-го підняли ціни”. Тому відсьогодні зростання цін забороняється. І не дай бог хтось у себе в бухгалтерії проведе заднім числом чогось“, – заявив Лукашенко.
Що відбувається з цінами в Білорусі
Зростання споживчих цін (інфляція) у Білорусі до осені 2025 року перевищило офіційну цільову позначку нацбанку в 5%. Так, за підсумками серпня-2025 річна інфляція становила 7,2%.
Водночас найсильніше подорожчали продукти харчування. Продовольча інфляція за рік становила 9,9%.
Основними факторами проінфляційного тиску аналітики називають надлишковий внутрішній попит, дефіцит робочої сили і “зовнішній ціновий тиск” (маються на увазі ціни в Росії). При цьому провладні експерти хвалять адміністративний контроль цін, називаючи його “основним стримувальним механізмом”.
Насправді ж “ручне управління” цінами історично не призводить ні до чого хорошого. Воно порушує ринкові механізмипопиту і пропозиції. У результаті, замість того щоб боротися з інфляцією, така політика зазвичай призводить до дефіциту товарів, зниження їхньої якості та уповільнення економічного зростання.
Наприклад, якщо ціна на молоко фіксується, фермери можуть віддати перевагу продавати його на чорному ринку або взагалі перейти на виробництво більш вигідних для продажу товарів. У разі якщо останній варіант недоступний, компанія може закритися. А якщо оплачувати існування безлічі компаній виключно з держбюджету, який водночас, очевидно, не отримує достатньо надходжень від бізнесу, який працює “в плюс”, це призведе до серйозних економічних перекосів на тому самому макрорівні, який вилаяв білоруський диктатор.