Американський аналітик Едвард Джозеф, колишній переговорник на Балканах, запропонував використати модель Косово для врегулювання війни в Україні. Про це пише Foreign Policy.
Суть пропозиції – застосувати логіку резолюції Ради Безпеки ООН 1244, ухваленої в 1999 році щодо Косово. Та резолюція підтвердила суверенітет Югославії над Косово, але передбачила “суттєву автономію та реальне самоврядування” для краю. Питання остаточного суверенітету було відкладено.
За цією схемою міжнародні миротворці замінили б ЗСУ в західній частині Донбасу, яка входить до Донецької області, але не окупована Росією. Російські війська залишилися б на поточних позиціях. Питання суверенітету відкладалося б до референдумів на сході України та в Криму.
Українські експерти відкидають цю ідею. Письменниця Оксана Забужко заявила Foreign Policy: “Я не думаю, що цей “мирний план” – як і будь-який інший, спрямований на збереження російської держави в її нинішньому стані, а не на її фрагментацію в інтересах глобальної безпеки – вартий серйозного обговорення”.
Володимир Горбач, директор Інституту трансформації Північної Євразії, написав виданню: “Косовський прецедент не може вирішити проблему російської агресії та окупації України. У Косово був етнічний конфлікт, а не зовнішня окупація та спроба анексії”.
Ульф Бруннбауер, директор Інституту Лейбніца з досліджень Східної та Південно-Східної Європи, визнав, що компроміс із певною невизначеністю “здається кращим, ніж нескінченна війна”. Але він зазначив ключову проблему: “Сербію змусили прийняти резолюцію 1244. Вона не мала військових засобів для боротьби. Росія не перебуває під таким тиском”.
Політолог Пітер Гарріс із Університету Колорадо вважає референдуми неприйнятними для обох сторін: “Для України це було б визнанням того, що це спірні території – і що Росія має на них законні претензії”.
Джон Феффер з Інституту політичних досліджень зауважив: “Росія вже включила чотири області до свого складу – Донбас плюс Херсон і Запоріжжя. Іншими словами, Росія вже вирішила питання суверенітету” з власної точки зору.
Автор статті робить парадоксальний висновок: найкращою стратегією для України може бути просування такої угоди – з розрахунком на те, що Росія її зірве. Це продемонструвало б адміністрації Трампа те, що більшість спостерігачів вже знають: Росія прагне підкорити всю Україну, бо не може терпіти привабливішу політичну систему біля своїх кордонів.