Держава має зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує, закликає політичний діяч Юрій Гудименко. Бо, на його думку, поки що держава робить усе, щоб укрити від армії мільйони людей.
Ми провалюємо мобілізацію через абсолютну відсутність єдиного вектору.
Як може одна держава іти одночасно в бік “нам потрібні солдати на фронт” і “давайте забронюємо всіх кого можна — і особливо кого не можна”? Це ж безумство на межі дебілізму.
У нас є мобілізаційний резерв — наприклад, 5 млн людей (підрахунок “Texty.org.ua”). Ми щодня його вичерпуємо, зменшуємо — і робимо це спрямовано і навмисно! Не побороли корупцію в МСЕК і ВЛК — вважай, ще тисяча (або більше) здорових чоловіків за гроші ЩОДЕННО отримують свідоцтво, що дозволяє їм не йти у військо. Не побороли корупцію в міграційній службі, у прикордонних службах — ще вважай сотні людей В ДЕНЬ виїжджають (вибігають, випливають) і не повертаються.
Держава закрила півтора (а може і більше) мільйона людей від мобілізації як заброньованих, як “критичну інфраструктуру”. І ми чудово розуміємо, що більша частина з них працює на підприємствах, які не є критичними ні в якому трактуванні цього терміну. Це магазини будматеріалів, це ігорний, матір його, бізнес, це торговельні мережі, це футбольні й не тільки клуби, чиї власники зуміли “домовитись” — за гроші чи на власних звʼязках. Скільки це з півтора мільйона заброньованих? Я не знаю.
В моєму “улюбленому” департаменті поліції охорони, про який я вже писав — 16 000 людей. На військовий лад — чотири бригади, всі заброньовані. А є ще й інші департаменти в Нацполі, є воєнізована охорона “Укрзалізниці”, є судова охорона, є багато, багато всього іншого тільки в самої держави. А ще перераховані вище заброньовані приватні бізнеси у величезній кількості.
А ще ми впевнено йдемо курсом на “економічне бронювання” (читай — легальний “відкуп” від армії), який ще більше зменшить наш мобілізаційний резерв. Тобто ми, як держава, системно робимо все, аби якомога менше людей в країні навіть ТЕОРЕТИЧНО можна було б мобілізувати.
І одночасно ми витрачаємо колосальну енергію (і маємо величезне зростання дизморалі) через те, що таскаємо по вулицях людей по одному. Це банально неефективно. І ще більш неефективно, зважаючи на те, що держава розмовами про “економічне бронювання” і неефективною боротьбою з корупцією фактично підштовхує потенційних мобілізованих бійців не готуватися до боїв, а шукати “варіки пропєтлять”.
Тому що меседж від держави “за бабки в армію можна не ходить” звучить хіба що не вголос.
Держава має зараз, сьогодні, вже вчора показати, що вона збільшує мобілізаційний резерв, а не зменшує. Це в першу чергу МАКСИМАЛЬНЕ зняття броні та покарання тих, хто бронював за гроші. Це в ту ж першу чергу чітка заява про те, що ніякого економічного бронювання не буде. І — знову в першу чергу — максимально ефективна боротьба з корупцією всюди, де за бабки скорочується наш мобілізаційний резерв.
Так, все це — в першу чергу. Другої черги тут немає. Якщо ми не виконуємо першу, то другу будуть досліджувати історики у світі з іншими кордонами України на політичній мапі.
І це — у кращому випадку. У гіршому і мапа, і світ обійдуться без нас.
Доповідь закінчив.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.