Парадокс щастя – це явище, при якому прагнення стати більш щасливою людиною робить нас навпаки менш щасливими. Його вивчають вже понад десять років, але тільки нещодавно дослідники почали знаходити та розумітися на причинах виникнення цього взаємозв’язку. Нове пояснення такого феномена запропонували дослідники з Університету Торонто у Канаді. Про це пише «Главком» із посиланням на дослідження опубліковане на сайті Міжнародної асоціації спеціалістів із доступності (IAAP)
Робота науковців показала, що прагнення до щастя – це процес, який виснажує розум і знижує здатність людини контролювати поведінку та приймати виважені рішення. Це підвищує вразливість до спокус та самошкідливих дій, які в результаті заважають нам бути щасливими.
За словами Сема Магліо, одного з авторів дослідження, прагнення до щастя схоже на снігову кулю. Так, людина прагне стати щасливішою, але кожен крок у цьому напрямі забирає сили, які їй потрібні для дій, які справді приносять радість.
Сем Магліо радить просто розслабитись і не прагнути бути щасливим постійно. «Погляньте на те, що у вас вже є, і прийміть це як джерело щастя», – радить дослідник.
Дослідник порівнює наслідки нескінченних спроб бути щасливим із поверненням додому після роботи. Чим більше людина втомлюється, тим більше їй хочеться відкласти важливі справи та провести час за марними активностями, наприклад, посидіти в соцмережах.
Крім того, потрібно враховувати індустрію саморозвитку, яка існує у світі. Так, людина постійно відчуває тиск та відповідальність за власне щастя. Коли радість сприймається якось, що можна накопичити або утримати, воно стає особливо стомлюючим і виснажливим. За словами вчених, щастя слід сприймати як пісок. Якщо ми спробуємо утримати його в руці, сильно стиснувши її, то врешті-решт рука заболить.