Нахил земної осі відносно Сонця відігравав ключову роль у формуванні та зникненні величезних крижаних щитів протягом останніх 800 тисяч років, запускаючи й завершуючи вісім льодовикових періодів.
За словами провідного автора дослідження, професора наук про Землю Кардіффського університету Стівена Баркера, між нахилом Землі та формуванням крижаних щитів виявлено “дивовижну кореляцію”. Вчені підрахували, що наступний льодовиковий період мав би настати приблизно через 11 тисяч років, якби не вплив глобального потепління. Про це пише Уніан.
“Згідно з прогнозами, наступне заледеніння розпочнеться приблизно через 10 тисяч років”, – зазначив Баркер. Однак цей процес може бути скасований через високий рівень парникових газів, який штучно нагріває планету та порушує природні кліматичні цикли.
Льодовикові періоди – це глобальні похолодання, які відбуваються кожні 100 тисяч років. У цей час значна частина планети покривається товстими крижаними щитами, що зберігаються тисячоліттями. Між цими періодами настають тепліші міжльодовикові фази, під час яких льодовики відступають до полюсів. Зараз Земля перебуває саме в такому міжльодовиковому періоді – останній льодовиковий максимум був приблизно 20 тисяч років тому.
Ще у 1920-х роках сербський вчений Мілутін Міланкович припустив, що зміни нахилу земної осі та форми орбіти можуть впливати на льодовикові цикли. Протягом століття ця теорія залишалася предметом наукових досліджень.
Зокрема, у 1976 році геологи встановили, що два фактори – нахил Землі та прецесія (повільне “хитання” осі) – відіграють важливу роль у зміні льодовикових циклів. Проте точна механіка цього процесу залишалася незрозумілою.
Баркер та його команда змогли нарешті розібратися в цьому питанні.
Зараз вісь Землі нахилена під кутом 23,5 градуса, що визначає кількість сонячної енергії, яка потрапляє на різні частини планети. Проте цей нахил змінюється в циклі тривалістю 41 тисячу років. Одночасно вісь Землі здійснює коливання (прецесію) з періодичністю 21 тисяча років, що впливає на кліматичні умови.
Вчені проаналізували зміни нахилу та прецесії за останні 800 тисяч років, співставивши їх із даними про розширення й відступ льодовиків. Для цього вони використали зразки океанічних відкладень, зокрема мікроскопічних мушель форамініфер, які містять інформацію про кліматичні умови минулого.
Дослідники встановили, що розширення крижаних щитів до екватора регулюється нахилом осі Землі, тоді як їхнє танення та відступ до полюсів більше залежать від прецесії.
“Результати стали справжнім моментом відкриття. Ми побачили чіткий зв’язок між нахилом, прецесією та тим, скільки часу потрібно крижаним щитам для зростання або танення”, – наголосив Баркер.
Згідно з підрахунками, наступне розширення крижаних щитів почнеться приблизно через 10-11 тисяч років і триватиме 80-90 тисяч років, досягнувши піку. Потім льодовики почнуть відступати, що займе ще близько 10 тисяч років.
Однак кліматичні моделі показують, що людська діяльність суттєво впливає на природні процеси. Викиди CO₂ можуть порушити цей цикл, затримавши або навіть повністю скасувавши майбутнє заледеніння.
“Якщо рівень парникових газів залишиться високим, нового льодовикового періоду може не бути”, – підсумував Баркер.