Археологи у Швейцарії виявили залишки римського мосту, який десятиліттями вважався легендою. Знахідка стала першим матеріальним підтвердженням існування важливої переправи на стратегічному шляху між Італією та Рейном.
Унікальна конструкція збереглася під водою майже 1700 років і може виявитися єдиним відомим мостом такого типу, що дійшов до наших днів. Про це пише Interesting Engineering.
Відкриття зробили під час підготовки до будівництва нового мосту через річку Ааре поблизу міста Золотурн. Археологи Кантонального археологічного управління проводили планові підводні дослідження в районі, який давно привертав увагу науковців через своє стратегічне значення в римську добу.
Дослідники припускали, що саме тут могла знаходитися одна з опор давнього мосту на дерев’яних палях. Під час кількох занурень вони перевіряли старі свідчення про наявність під водою дерев’яних конструкцій.
Під час одного з обстежень поблизу мосту Венгі археологи виявили ряд дерев’яних паль довжиною майже два метри. Вони були розташовані вздовж течії річки та стали першим фізичним доказом існування стародавньої переправи.
Після аналізу деревини та конструктивних елементів фахівці встановили, що міст датується IV століттям нашої ери. Також вдалося підтвердити його зв’язок із розвитком місцевого римського каструму — укріпленого поселення.
За даними дослідників, переправа була частиною важливого маршруту, який поєднував Італію з басейном Рейну. Частини цієї дороги раніше вже знаходили по обидва боки річки, тому археологи давно підозрювали, що між ними мав існувати міст.
Додатковим аргументом на користь цієї версії було розташування самого Золотурна. У цьому місці річка Ааре помітно звужується, що робило її зручним пунктом для будівництва переправи.
Історична назва міста — Salodurum — походить від кельтського топоніма та перекладається як «звуження річки» або «брама хвиль». До цього часу про міст свідчили лише старі згадки про дерев’яні палі на дні річки.
Вчені нагадують, що римляни активно освоювали цей регіон між I та III століттями нашої ери. У IV столітті через зростання військових загроз поселення оточили оборонними мурами та перетворили на важливий укріплений пункт.
На думку археологів, міст відігравав ключову роль у контролі над переправою та підтримці транспортного сполучення в межах Римської імперії.
Через крихкість деревини будівельники не чіпатимуть знайдені палі. Після 1700 років під водою контакт із повітрям може призвести до швидкого руйнування конструкції, тому залишки мосту збережуться на дні річки.
Дослідження триватимуть і надалі. Археологи сподіваються отримати нові відомості про римські будівельні технології та роль цієї переправи у транспортній системі, яка свого часу з’єднувала Середземномор’я та Північну Європу.