Одним з мешканців стародавнього світу був страхітливий плезіозавр, морська рептилія з довгою шиєю і чотирма великими ластами, яка правила стародавніми морями.
Однак їхня унікальна структура тіла десятиліттями спантеличувала дослідників, а саме те, як вони використовували ці чотири ласти, щоб пересуватися у воді, пише Interesting Engineering.
Група дослідників з Університету Тохоку, Університету Канагави та Університету Манчестера спробувала дізнатися істину. Вони реконструювали стиль плавання стародавньої істоти, створивши біо-натхненну систему управління для робота, схожого на плезіозавра.
Плезіозаври жили в мезозойську еру, з пізнього тріасу до пізнього крейдяного періоду, і були прекрасно пристосовані до водного життя, з ластами для ефективного плавання і обтічними тілами для мінімального опору води.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Scientific Reports, вчені розшифрували локомоцію стародавньої морської рептилії.
Вони створили біоінспіровану систему управління для робота, змодельованого за зразком плезіозавра. Ця система дала змогу роботу коригувати рухи своїх ласт у реальному часі, як справжній плезіозавр. Акіо Ішигуро, професор Науково-дослідного інституту електрозв’язку в Університеті Тохоку розповів:
“Замість того, щоб зосередитися виключно на тому, як вода взаємодіє з тілами плезіозаврів, тобто на гідродинаміці плавання, ми вирішили вивчити, як ці тварини контролюють свій рух. Це пов’язано з тим, що плезіозаври, мабуть, могли плавати з різною швидкістю і в різних умовах”.
Натхненні гнучкими рухами чотирилапих тварин, Акіо та його команда розробили децентралізовану систему управління.
Розроблена ними система управління могла координувати рух чотирьох плавників робота таким чином, щоб імітувати те, як міг би рухатися справжній плезіозавр. Вона могла регулювати час і рух кожного плавця на основі таких факторів, як швидкість і напрямок робота, а також будь-які зміни в стані води.
Дослідження показало, що вимерлі тварини могли адаптувати свої моделі руху до різних ситуацій. Вчені прагнуть включити більше деталей анатомії плезіозаврів у свої моделі.
“Плезіозаври, як відомо, мали подовжені шиї, але ця довжина значно відрізнялася від істоти до істоти. Ми сподіваємося створити моделі, які включатимуть у себе роль шиї, голови і тулуба в управлінні рухами цих древніх істот”, – сказав Ішигуро.
Зазначається, що це відкриває нові можливості для розуміння способу життя інших доісторичних істот. Акіра Фукухара, доцент і провідний автор додав:
“Наш новий підхід реконструює спосіб, яким вимерлі тварини можуть гнучко, залежно від ситуації, коригувати свої моделі руху. Це також означає, що ми можемо почати досліджувати повний репертуар локомоцій інших вимерлих тварин і дізнатися більше про їхній спосіб життя”.