Кожен політ на навколоземну орбіту трохи змінює перебіг часу для астронавтів. Після повернення вони виявляються на кілька мілісекунд молодшими, ніж якби весь цей час залишалися на Землі.
Про це пише Space Daily.
Йдеться не про фантастику, а про фізичний ефект, який випливає з теорії відносності Альберта Ейнштейна та підтверджується багаторічними вимірюваннями за допомогою надточних атомних годинників.
Як пояснюють фізики, швидкість руху та сила гравітації впливають на плин часу. Під час перебування на Міжнародній космічній станції астронавти рухаються зі швидкістю близько 7,7 кілометра на секунду, через що їхній час сповільнюється. Водночас слабше гравітаційне поле на висоті приблизно 400 кілометрів над Землею змушує годинники працювати трохи швидше.
Попри це, ефект високої швидкості переважає. Через це астронавт старіє приблизно на 20–25 мікросекунд менше за кожну добу, проведену на орбіті.
Після шестимісячної місії на Міжнародній космічній станції різниця між астронавтом і людиною, яка весь цей час перебувала на Землі, становить приблизно чотири-п’ять мілісекунд. Навіть після року на орбіті вона не перевищує дев’яти мілісекунд.
Саме тому фізики називають такі польоти своєрідною подорожжю в майбутнє. Різниця виникає тому, що об’єкти проходять крізь простір-час різними шляхами, а потім знову опиняються в одній точці.
Водночас цей ефект не має практичного впливу на здоров’я. Значно серйозніше на організм астронавтів діють космічна радіація, мікрогравітація, втрата кісткової та м’язової маси, порушення сну та інші фізіологічні навантаження.
Таким чином, після повернення на Землю астронавти справді виявляються на кілька мілісекунд молодшими завдяки законам фізики, хоча ця різниця не має медичного значення.