Податкові правила для українців, які живуть і працюють у країнах Європи, стали значно жорсткішими. У 2026 році ключове значення має не те, куди надходять гроші, а податкове резидентство.
Про це повідомляє Finance.ua.
Станом на червень 2026 року завершився перехідний період, який діяв після початку повномасштабної війни. В Україні повністю запрацював автоматичний обмін фінансовою інформацією за міжнародним стандартом CRS. Завдяки цьому податкові органи можуть отримувати дані про іноземні фінансові рахунки українських резидентів.
Водночас податкові служби європейських країн уважніше контролюють, скільки часу громадяни України фактично перебувають на їхній території, щоб визначити їхній податковий статус.
Коли виникає обов’язок платити податки
Поширена думка, що доходи, які надходять на український ФОП або банківську картку, не цікавлять європейські податкові органи, більше не відповідає дійсності. Вирішальним є статус податкового резидента.
Загалом людина вважається податковим резидентом країни, якщо виконується хоча б одна з умов:
* перебуває на її території понад 183 дні протягом календарного або податкового року;
* центр життєвих та економічних інтересів знаходиться саме там — проживає сім’я, діти навчаються, укладено довгострокову оренду житла або є постійна робота.
Якщо українець проживає, наприклад, у Польщі чи Німеччині більше ніж пів року, ця країна може вимагати сплачувати податки з усіх світових доходів, включно із зарплатою в Україні, дивідендами чи доходами від оренди житла.
Соціальна допомога, яку отримують українські біженці, зокрема німецький Bürgergeld, у більшості європейських країн не оподатковується. Водночас в Україні її потрібно відобразити у щорічній декларації. Податок на доходи фізичних осіб із таких виплат не сплачується, однак через військовий збір у розмірі 5% виникають юридичні нюанси, тому декларування іноземних доходів залишається обов’язковим.
Які податки діють у популярних країнах
У Польщі для найманих працівників застосовується ставка 12% на річний дохід до 120 тис. злотих. Доходи понад цей поріг оподатковуються за ставкою 32%. Також діє неоподатковуваний мінімум у 30 тис. злотих на рік.
Для підприємців доступний режим Ryczałt. Ставка залежить від виду діяльності: ІТ-фахівці сплачують 12% або 8,5%, сфера послуг — 8,5%, торгівля — 3%. Податок нараховується з обороту.
У Німеччині діє прогресивна шкала від 14% до 42%, а для найбільших доходів — 45%. Неоподатковуваний мінімум у 2026 році становить 12 096 євро на рік. Крім цього, із зарплати можуть утримувати церковний податок у розмірі 8–9% та солідарний збір.
Підприємці у Німеччині, окрім прибуткового податку, сплачують місцевий промисловий податок Gewerbesteuer, якщо прибуток перевищує 24 500 євро.
У Чехії базова ставка ПДФО становить 15%. Якщо річний дохід перевищує приблизно 1,6 млн крон, застосовується ставка 23% на суму перевищення. Також діє податкова знижка у розмірі 30 840 крон на рік.
Для підприємців працює режим paušální daň. У 2026 році щомісячний платіж становить від 9 тис. до 26 тис. крон залежно від категорії доходу.
В Іспанії ставка прибуткового податку для найманих працівників коливається від 19% до 47%, а її розмір залежить також від регіону проживання.
Для підприємців зі статусом Autónomo діють авансові платежі у розмірі 20% від чистого прибутку. Додатково необхідно сплачувати соціальний внесок, який для нових підприємців стартує від 80 євро на місяць і може зрости до 530 євро.
Як уникнути подвійного оподаткування
Найбільше занепокоєння виникає у тих українців, які продовжують дистанційно працювати на українські компанії, але фактично живуть у Європі.
Між Україною та більшістю європейських держав укладено угоди про уникнення подвійного оподаткування. Якщо людина стала податковим резидентом, наприклад, Польщі, вона повинна задекларувати там українські доходи. Податок, уже сплачений в Україні, можна зарахувати при розрахунку податкових зобов’язань за кордоном.
Втім, існують дві важливі особливості:
* якщо ставка податку в європейській країні вища, різницю доведеться доплатити;
* український військовий збір у розмірі 5% європейські податкові органи часто не зараховують, тому його доводиться сплачувати окремо.