В Україні продовжують розглядати ідею мобілізації ув’язнених. Норма в законопроєкті може торкнутися тільки деяких категорій українців, які відбувають покарання. На думку міністра юстиції Дениса Малюськи, насамперед, це можуть бути люди, засуджені за корупцію.
“Корупціонерів, мені здається, можна абсолютно спокійно відправляти воювати”, — сказав чиновник в інтерв’ю “РБК-Україна”.
Малюська додав, що вважає їх патріотами, “просто патріотизм у них доволі своєрідний, і вони жадібні”.
“Ну не тільки жадібні, але давайте відверто. У нас країна десятиліттями культивувала корупцію… Ну, тобто це явище було мегапоширене. Безумовно, це треба викорінювати, але я не розумію чому корупціонерів, як і інших, не можна відправляти на війну. Треба”, — зазначив міністр юстиції.
Не треба ділити
Тему мобілізації ув’язнених обговорюють від початку повномасштабного вторгнення. Думки щодо цього різняться. Дехто, зокрема заступник командира 3-ї ОШБр ЗСУ Максим Жорін, вважають, що ув’язнені могли б принести користь на фронті, хоча розраховувати на них у повному обсязі не варто. Інші впевнені, що мобілізувати можна тільки тих, хто відбуває покарання за не тяжкі злочини. Є й ті в армії, хто не хоче мати справу з раніше засудженими.
Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини та директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров зазначає, що в питанні мобілізації засуджених, які відбувають покарання, важливими є три складові: людина вчинила ненасильницький злочин; вона хоче захищати Україну; вона згодна робити це добровільно. У такому разі, на думку Захарова, виділяти корупціонерів у якусь окрему групу як найбільш благонадійних ув’язнених не має сенсу.
“Не потрібно починати ділити — цих можна, а інших не можна. Можна мобілізувати тих, хто вчинив ненасильницькі злочини і тих, хто хоче воювати за Україну проти росіян. Також важливо, щоб була частина, яка згодна взяти таких людей. А розбиратися, які саме злочини вони скоювали, не має сенсу. Усі мають бути в армії рівні, і якісь інші правила для засуджених не повинні діяти. Крім того, якщо людина пішла воювати, її мають помилувати указом президента”, — міркує Захаров.
Капітан ЗСУ, військовий психолог Андрій Козінчук розповідає, що в його бригаді є кілька засуджених. Жодних проблем із ними не виникало. Ба більше, Козінчук зазначає, що тривалий час не знав про минулий досвід товаришів по службі, оскільки в його підрозділі набагато важливіше, що людина може робити для армії тут і зараз, а не чим вона займалася раніше.
“У мене в бригаді є засуджені. Три заступники командира бригади відбували термін, один із них — за вбивство, наскільки мені відомо. Вважаю, що мобілізація ув’язнених — це індивідуальне питання. Бо справа не в минулому кожного бійця, а в тому, чим він може бути корисний армії. Я дізнався, що дехто з товаришів по службі сидів у в’язниці тільки через рік служби. Поводилися вони адекватно, жодних ритуалів із “зони” не було. Але я можу говорити тільки про свій підрозділ”, — продовжує Козінчук.
На думку військового, якщо питання з мобілізацією ув’язнених буде вирішене на законодавчому рівні, найкраще організувати співбесіди, щоб кожен командир сам вирішував, чи готовий він взяти до себе в частину конкретну людину. Якщо ув’язнений ніде не працював до того, як порушив закон, в армії, на думку військового, йому робити нічого, бо це не виховна структура. Але якщо в людини є мотивація, цивільний досвід, який стане в пригоді ЗСУ, — наприклад, засуджений був менеджером, водієм, — з ним можна працювати.
“Я знаю, що у в’язниці відбувають покарання люди з бойовим досвідом. Мені особисто писав ув’язнений: казав, що є охочі захищати країну, і запитував як потрапити в армію. Я чесно відповів, що не знаю. Вважаю, що призов ув’язнених — непогана ідея. Але є різні ув’язнені. Наприклад, якщо людина потрапила до в’язниці за шахрайство, вона може і в армії знайти зиск і реалізувати “схеми” на тому ж волонтерстві. Тому все індивідуально. І погана ідея — зробити загальну амністію і всіх відправити на фронт”, — додає Козінчук.
Штрафбати — не найкраща ідея
У Мін’юсті України повідомляли, що у 2022 році указом президента України було помилувано 363 людини. Усі вони виявили бажання приєднатися до лав ЗСУ. Більшість із них — колишні військові. Зокрема — з батальйону “Торнадо”.
Захаров згадує, що на початку повномасштабного вторгнення був наказ, щоб у СІЗО опитали ув’язнених, хто з них готовий захищати країну. Начальники подали списки, але далі справа не пішла.
“Тоді тільки одній колонії, в якій утримувалися правоохоронці, які вчинили злочин, а також судді, прокурори, — дозволили брати участь у бойових діях. І тільки тому що вони потрапили в окупацію, і якби їм не дозволили воювати, вони б колонію рознесли. Тому зробили виняток, відкрили ворота, потім частину ув’язнених обманом все одно повернули назад. Але питання з мобілізацією глобально так і не було вирішене, бо у військового керівництва є упередження: ті, хто скоїв злочини — погані люди, а поганим людям не місце в армії. Але це помилкова думка”, — міркує Захаров.
Козінчук вважає ідею організувати окремі батальйони ув’язнених на той випадок, якщо частини не захочуть приймати до себе охочих, не найвдалішою. Навіть якщо йтиметься про тих, хто скоїв ненасильницькі злочини, наприклад, про корупціонерів.
“Є такі поняття як групова динаміка. Кожна людина — індивідуум, але коли вона потрапляє в соцгрупу, то пристосовується до ритуалів і звичок цієї групи, щоб вижити. Ті умови, які є у в’язниці для виживання, сильно відрізняються від тих, що є в армії. І оскільки завдання підрозділів — виконувати завдання, які можуть бути небезпечними, у штрафбатах буде смута, свої порядки. А має бути дисципліна”, — каже Козінчук.
Захаров також вважає, що штрафбати — радянський рудимент, яким активно користуються росіяни.
“У Росії “зеків” відправляють на “м’ясні штурми”. Це їхній метод ведення війни, де людей не вважають за людей. І цінності людського життя немає. Ми не повинні так робити. Тому має бути і добровільно все. Якщо людина, яка відбуває покарання, не хоче воювати — не треба її забирати”, — додає Захаров.
Нагадаємо, у комітеті Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки точаться дискусії про мобілізацію ув’язнених. Заступник голови комітету Єгор Чернєв вважає, що ініціатива може стати “робочим інструментом”. Голова комітету Олександр Завітневич виступає проти через те, що в 50-х роках минулого століття в армії з’явилася “дідівщина” через колишніх ув’язнених, які потрапляли до Збройних сил СРСР.