Палеонтологи переглянули уявлення про розвиток тиранозавра після аналізу 17 викопних скелетів. Дослідження показало, що максимальних розмірів цей хижак досягав значно пізніше, ніж вважалося раніше.
Про це повідомляє Space Daily.
Міжнародна команда дослідників дійшла висновку, що тиранозавр зростав не до 20 років, як припускали попередні моделі, а приблизно до 35–40 років. Це означає, що більшу частину свого життя він залишався стрункішим і значно швидшим хижаком, а знайомий усім багатотонний велетень був лише завершальним етапом його розвитку.
Щоб визначити вік тварин, вчені застосували метод остеогістології. Вони дослідили тонкі зрізи стегнових і великогомілкових кісток 17 тиранозаврів та під поляризованим світлом виявили кільця росту, які, подібно до річних кілець дерева, зберігають історію розвитку організму.
Раніше науковці спиралися на меншу кількість викопних решток і вважали, що тиранозавр переживав різкий стрибок росту в підлітковому віці. Однак нове статистичне моделювання, яке врахувало всі видимі лінії росту, показало зовсім іншу картину.
За новими розрахунками, найбільших розмірів цей хижак досягав приблизно у 35–40 років. Водночас математична модель допускає, що окремі особини могли продовжувати рости навіть до 53 років.
Автори роботи зазначають, що музейний образ величезного тиранозавра відображає лише фінальну стадію його життя. Упродовж десятиліть тварина існувала в легшому тілі, а це безпосередньо впливало на спосіб полювання та вибір здобичі.
Молоді тиранозаври не були просто зменшеними копіями дорослих особин. Вони мали інші пропорції, пересувалися швидше та займали іншу екологічну нішу. У біології це явище називають онтогенетичним розподілом ніш, коли один вид у різному віці фактично виконує ролі різних хижаків.
Як зазначають автори дослідження, добре відомий усім тиранозавр — це лише фінал його історії. Гігантські розміри стали наслідком десятиліть пошуку їжі, боротьби за виживання, постійного руху та накопичення травм, сліди яких залишилися в кістках.
Дослідження також стосується багаторічної суперечки навколо дрібних скам’янілостей із Північної Америки. Частина фахівців вважає їх окремим карликовим видом Nanotyrannus, тоді як інші переконані, що це молоді тиранозаври.
Автори роботи обережно називають свої зразки комплексом видів T. rex і визнають, що два скелети статистично не вписалися в загальну криву росту. На їхню думку, нові висновки можуть суттєво змінити оцінку майбутніх викопних знахідок.
Науковці також наголошують, що скелети молодих тиранозаврів більше не варто вважати короткою перехідною фазою розвитку. Це був повноцінний і тривалий період життя, під час якого хижак мав виживати, конкурувати та поступово наближатися до своїх максимальних розмірів.