Науковці вперше в історії змогли наживо зафіксувати утворення нового фрагмента земної кори під океаном. Подія, яка зазвичай залишається прихованою на великих глибинах, відбулася просто під час роботи підводної обсерваторії.
Про це пише ScienceAlert.
Більша частина земної кори формується вздовж серединно-океанічних хребтів, які простягаються приблизно на 65 тисяч кілометрів дном Світового океану. Саме там тектонічні плити розходяться, магма піднімається на поверхню, охолоджується й утворює нові ділянки океанічної кори. До цього моменту вченим ще не вдавалося спостерігати такий процес безпосередньо.
Морський геофізик Жан-Ів Ройє з Французького національного центру наукових досліджень зізнався, що команда розраховувала побачити лише незначне розтягнення хребта — кілька сантиметрів. Натомість дослідники стали свідками рідкісної події, яка, за його словами, трапляється приблизно раз на 40 років, а зміщення порід сягнули кількох метрів в обидва боки.
Наприкінці лютого 2024 року дослідники встановили підводну обсерваторію OHA-GEODAMS поблизу острова Амстердам на південно-східному Індійському хребті між Австралією та Антарктидою. Комплекс із п’яти автономних гідрофонів мав зафіксувати один із рідкісних епізодів, під час яких формується нове океанічне дно.
Очікування виправдалися вже у квітні 2024 року. Протягом 16 днів серединно-океанічний хребет почав розколюватися, а магма, що накопичилася під ним, прорвалася в земну кору.
Менш ніж за дві години величезні магматичні утворення, відомі як дайки, проштовхнули в кору близько 150 мільйонів кубічних метрів магми. Цей процес супроводжувався землетрусами, активізацією давніх розломів і поступовим виснаженням магматичного резервуара.
Згодом дайки досягли морського дна, після чого почалося виливання лави. Водночас дно океану продовжувало просідати через втрату магми під хребтом.
За словами Жана-Іва Ройє, дно рифтової долини опустилося на 4,2 метра, а прилеглі розломи змістилися. Він наголосив, що це перший випадок, коли настільки масштабний процес розширення океанічного дна, який охоплює і формування дайок, і активізацію розломів, вдалося простежити з точністю до години.
За оцінками науковців, у середньому серединно-океанічні хребти розширюються приблизно на 6,3 сантиметра на рік. Проте нові спостереження показали, що цей процес відбувається не поступово, а короткими потужними імпульсами. У найактивніший момент швидкість розходження порід досягла п’яти сантиметрів за хвилину — майже у пів мільйона разів швидше за середній довгостроковий темп.
Дослідники також підрахували, що горизонтальні зміщення від двох до чотирьох метрів відповідають приблизно 30–60 рокам безперервного розширення зі швидкістю 6,3 сантиметра на рік. Це допомагає краще зрозуміти, як часто повторюються подібні геологічні події.
Раніше інша група вчених повідомила, що Антарктична геоїдна депресія — область під Антарктидою, де гравітаційне поле Землі слабше, — продовжує посилюватися. На їхню думку, це пов’язано з повільним рухом гірських порід глибоко під поверхнею планети.