Російські бойові літаки досі використовують гальмівні парашути під час посадки. У США від такої системи переважно відмовилися через інший підхід до проєктування винищувачів.
Про це пише WION.
У виданні пояснили, що російські винищувачі створювали з урахуванням можливості зльоту та посадки на коротких, нерівних або навіть пошкоджених злітно-посадкових смугах.
Саме тому гальмівний парашут став важливою частиною конструкції. Він дозволяє важким літакам, вага яких перевищує 20 тонн, швидше зупинятися після приземлення.
Це особливо важливо, щоб не вилетіти за межі короткої смуги.
Окрему роль відіграє і клімат. У WION нагадали, що російські авіабази часто працюють у морозну зиму, коли бетон вкривається льодом і снігом.
У таких умовах стандартні гальма втрачають ефективність через слабше зчеплення з покриттям. Це збільшує ризик заносу.
Ще одна причина — навантаження на систему гальмування. Після торкання смуги винищувач створює сильний тиск на шасі.
Гальмівний парашут бере на себе частину цього навантаження в перші секунди після посадки. Це дозволяє продовжити термін служби основних гальм.
У США підхід інший. Американські винищувачі, зокрема F-15 і F-16, розраховані на великі авіабази з довгими та чистими злітно-посадковими смугами.
Їхня довжина часто перевищує 2400 метрів. Через це американська військова доктрина більше спирається на потужні дискові гальма та аеродинамічне гальмування з підйомом носа.
Втім, навіть у західних арміях інколи використовують парашути. Наприклад, винищувачі F-35A Королівських ВПС Норвегії мають спеціальний зовнішній гальмівний парашут.
Його встановлюють у верхній частині фюзеляжу для роботи в суворих зимових умовах.
Таким чином, головна різниця між російськими та американськими літаками полягає не в технологічному рівні, а в умовах, для яких їх проєктували.