Дятли можуть стукати дзьобом по дереву до 20 разів за секунду й при цьому не отримують струсу мозку. Вчені роками намагалися зрозуміти, як природа захистила цих птахів від смертельних ударів.
Про це пише Physics Today.
Дослідники давно вивчають феномен дятлів, адже для людини навіть один сильний удар у голову може закінчитися серйозною травмою. Але ці птахи щодня витримують десятки тисяч ударів без жодних наслідків.
Раніше існувало кілька популярних версій. Одні вважали, що довгий язик дятла працює як захисна подушка для мозку.
Інші припускали, що секрет у пористій структурі черепа або особливій формі дзьоба. Ці теорії цікавили не лише біологів, а й інженерів.
Саме завдяки спостереженню за дятлами люди розробляли захисні спортивні шоломи. Але згодом вчені вирішили перевірити все експериментально.
Для цього вони записали удари дятлів на відео й проаналізували їх у сповільненому режимі. Результат виявився несподіваним.
З’ясувалося, що череп дятла не працює як амортизатор. Навпаки — його голова та дзьоб функціонують як жорсткий молоток.
Вчені пояснили, що амортизація лише заважала б птаху довбати деревину. Тоді й виникло головне питання: чому ж мозок не травмується?
Відповідь виявилася простішою. Усе пов’язано з дуже маленьким розміром мозку дятла.
Під час удару його голова відчуває навантаження приблизно 400 g. Для людини вже 135 g майже гарантовано означає струс мозку.
Але мозок дятла приблизно у сім разів коротший за людський. Через це сила удару розподіляється інакше, а тиск переноситься значно легше.
Щоб дятел отримав струс, навантаження мало б сягнути приблизно 1000 g. Тому реальні 400 g для нього не становлять серйозної загрози.
Науковці кажуть: жодної магії чи хитрої “броні” у цих птахів немає. Їхній секрет — у розмірах, які природа ідеально пристосувала до такого способу життя.
