У печерах Словенії мешкає унікальна амфібія, яка здивувала науковців своїм способом життя. Вона може роками не рухатися, майже не їсти й доживати до понад 100 років.
Про це повідомляє Space Daily.
Йдеться про олма (Proteus anguinus), якого ще називають “людською рибкою”. Ця сліпа блідо-рожева саламандра живе глибоко під вапняковими пагорбами Словенії та майже повністю пристосувалася до існування в абсолютній темряві.
Перші письмові згадки про цю істоту з’явилися ще у 1689 році. Тоді словенський натураліст Янез Вайкард Вальвасор описав дивних білих створінь, яких після сильних дощів вимивало з печер.
Місцеві мешканці вірили, що це дитинчата драконів. У ті часи існувало переконання, що лише дракони здатні жити під землею.
Дорослий олм виростає до 25–30 сантиметрів у довжину. Він має видовжене тіло, чотири маленькі недорозвинені кінцівки та майже прозору блідо-рожеву шкіру.
Саме через цей колір тварина й отримала свою незвичну назву. Через мільйони років життя без світла її очі практично втратили функцію.
Зараз вони залишилися лише у вигляді рудиментів і приховані під тонким шаром шкіри. Натомість олм чудово орієнтується завдяки нюху, відчуттю коливань води та навіть слабких електричних сигналів інших організмів.
Одна з найбільш вражаючих рис цієї амфібії — майже повна нерухомість. Під час польових спостережень учені фіксували випадки, коли окремі особини не змінювали місце перебування місяцями.
В одному з досліджень саламандра залишалася в одній точці цілих сім років. Таку поведінку пояснюють надзвичайно повільним метаболізмом.
У підземних водоймах їжі дуже мало, тому олм навчився економити енергію до максимуму. За словами дослідників, одного прийому їжі йому може вистачити майже на десять років.
Зазвичай він живиться дрібними ракоподібними, равликами або комахами. Не менш дивує і його довголіття.
Дослідження французьких учених, опубліковане у 2010 році в журналі Biology Letters, показало, що середня тривалість життя дорослого олма становить близько 68 років. Водночас окремі особини можуть жити понад 100 років.
Науковці досі вивчають цей феномен. Олм не вписується у звичні моделі старіння хребетних, тому його вважають важливим об’єктом для майбутніх досліджень.
