Міжнародна група вчених виявила в Сибіру невідомий раніше штам чуми віком близько 5500 років. Відкриття може докорінно змінити уявлення про походження однієї з найсмертоносніших хвороб в історії людства.
Про це пише Gizmodo.
У червні 2026 року в журналі Nature опублікували результати масштабного генетичного дослідження останків стародавніх людей, знайдених у районі озера Байкал. Під час аналізу зубів мисливців-збирачів науковці виявили штам бактерії чуми, який існував приблизно 5500 років тому.
Саме ця лінія збудника, на думку дослідників, могла стати попередником бактерії, що згодом спричинила середньовічну пандемію “чорної смерті”. Тоді хвороба забрала життя близько 25 мільйонів людей.
Фахівці вивчили матеріали з чотирьох неолітичних могильників навколо Байкалу. Серед 46 поховань сліди чумної палички виявили одразу у 18 осіб.
Більшість заражених виявилися дітьми та підлітками. Радіовуглецевий аналіз показав, що регіон пережив два великі спалахи інфекції між 5520 та 4425 роками тому.
Співавтор дослідження Руаїрід Маклауд заявив, що ці знахідки стали одним із найпереконливіших доказів високої смертності від ранніх форм чуми ще в доісторичні часи.
Науковці також встановили ймовірне джерело зараження. Основними переносниками інфекції могли бути бабаки, на яких місцеві мешканці регулярно полювали заради м’яса та хутра.
На користь цієї версії свідчать численні зуби гризунів, знайдені археологами в неолітичних похованнях. Це вказує на тісний контакт людей із потенційними носіями небезпечної бактерії.
Дослідники припускають, що велика кількість дітей серед жертв могла бути пов’язана з відсутністю імунітету. Водночас дорослі могли перенести інфекцію раніше та отримати певний захист від повторного зараження.
Інше пояснення полягає в особливостях розподілу праці в тогочасних громадах, через що діти могли частіше контактувати із зараженими тваринами.
Один із авторів роботи Еске Віллерслев наголосив, що нові дані спростовують поширену думку про те, що масштабні епідемії виникали лише в густонаселених суспільствах. За його словами, смертельні спалахи могли поширюватися навіть серед невеликих груп мисливців-збирачів.