Бажання знайти найкраще рішення часто здається правильною стратегією. Проте психологи попереджають, що постійна гонитва за ідеалом може робити людей менш задоволеними життям.
Про це пише The New York Times.
Фахівці пояснюють, що нескінченний пошук “ідеального варіанту” забирає час, енергію та змушує сумніватися навіть після вдалого вибору. Натомість люди, які вміють зупинятися на достатньо хорошому рішенні, частіше відчувають спокій і задоволення.
Нобелівський лауреат та один із засновників когнітивної психології Герберт Саймон запропонував концепцію, яку назвав “satisficing”. Вона поєднує англійські слова satisfy і suffice та означає вибір варіанта, який відповідає основним потребам, без виснажливого пошуку ідеалу.
Науковець вважав, що люди фізично не здатні проаналізувати всі можливі варіанти. Саме тому раціональніше обрати перше рішення, яке відповідає визначеним критеріям, і не витрачати ресурси на подальші пошуки.
Сам Саймон дотримувався цього принципу у повсякденному житті. Він мінімізував кількість дрібних рішень, віддаючи перевагу простим звичкам, однаковим сніданкам та невеликому гардеробу.
Психологи зазначають, що люди зі схильністю до так званої “максимізації” частіше стикаються з тривожністю та незадоволенням. Навіть після правильного вибору їх не полишає думка, що десь міг існувати ще кращий варіант.
Особливо гостро ця проблема проявляється в епоху соціальних мереж, де користувачі постійно порівнюють своє життя з чужими успіхами, кар’єрою чи стосунками.
Дослідники також звертають увагу на так званий парадокс вибору. Чим більше можливостей має людина, тим складніше їй отримати задоволення від остаточного рішення.
Це стосується навіть буденних речей — вибору серіалу, ресторану чи страви в меню. Постійне відчуття альтернативи заважає насолоджуватися тим, що вже є.
На думку авторів матеріалу, принцип “достатньо добре” не означає відмову від високих стандартів. Йдеться про вміння визначити власні критерії та не витрачати життя на нескінченну оптимізацію.
Зокрема, фахівці радять:
* не переглядати десятки варіантів, якщо кількох достатньо для вибору;
* не повертатися до сумнівів після ухваленого рішення;
* не шукати ідеал там, де наявний комфорт і відповідність власним потребам.
Автори наголошують, що в умовах безмежної кількості можливостей найціннішою навичкою стає здатність вчасно зупинитися та зосередитися не на виборі, а на самому житті.
