Величезне бетонне сховище радіоактивних відходів на Маршаллових островах, побудоване США для ізоляції наслідків ядерних випробувань, опинилося під загрозою. Захисна споруда вкривається тріщинами, а під її основу починає проникати морська вода. Про критичний стан об’єкта на острові Руніт повідомляє Експерт з посиланням на видання Daily Galaxy.
Як виникла ця «бетонна труна»
У середині XX століття атол Еневетак став полігоном для 67 ядерних випробувань США. Коли у 1970-х роках територію почали очищувати, понад 120 тисяч тонн зараженого ґрунту та уламків скинули у глибокий кратер, що залишився після одного з вибухів. Щоб запечатати радіацію, цей «могильник» накрили гігантською бетонною плитою завтовшки 45 сантиметрів.
До небезпечних робіт залучали тисячі американських військових. Багатьом із них навіть не пояснювали, з чим вони працюють. Тільки у 2023 році уряд США офіційно визнав їх «ветеранами-атомниками», надавши право на компенсації за важкі хвороби, спричинені опроміненням під час будівництва цього об’єкта.
Чому конструкція почала протікати
Сьогодні екологи б’ють на сполох, адже споруда, яка мала стояти тисячоліттями, почала руйнуватися значно швидше. Основні причини занепокоєння наступні. Через пористу структуру ґрунту та тріщини в бетоні під час припливів морська вода потрапляє всередину сховища. Оскільки рівень Світового океану постійно зростає, а шторми стають сильнішими, тиск на захисну оболонку лише посилюється. Дослідження вже зафіксували підвищений рівень радіації в ґрунті безпосередньо біля споруди.
Міністерство енергетики США запевняє, що негайної катастрофи немає, а тріщини — це лише природне старіння бетону. Проте науковці наголошують, що всередині схований плутоній-239, який залишатиметься смертельно небезпечним ще 24 тисячі років. Бетонна ж конструкція не протрималася й пів століття.
Питання відповідальності та загроза для людей
Після здобуття незалежності Маршалловими островами відповідальність за цей ядерний об’єкт формально лягла на місцевий уряд. Однак маленька країна не має ні грошей, ні технологій, щоб самотужки укріпити або переробити такий масштабний «могильник».
Сьогодні на атолі Еневетак проживає близько 300 людей. Вони ловлять рибу та використовують місцеві ресурси всього за 30 кілометрів від аварійного купола. Подальше руйнування конструкції загрожує не лише місцевим жителям, а й екологічній безпеці всього Тихоокеанського регіону.