Поки Росія продовжує масовані удари по українській території, Київ прискореними темпами будує власний ракетний арсенал – і вже демонструє перші реальні результати. Нестача західної високоточної зброї, яка раніше дозволяла Україні завдавати ударів у глибину російської території, обернулася несподіваним стимулом: країна взялася за розробку власних аналогів – і впоралася з цим завданням набагато швидше, ніж будь-хто міг припустити.
Як передає “Хвиля”, про це йдеться у статті Foreign Policy.
Західні союзники раз по раз давали Києву приводи для розчарування. Німеччина так і не наважилася поставити свої високоточні крилаті ракети Taurus KEPD-350, незважаючи на багаторічні переговори та публічний тиск. Американські керовані боєприпаси Extended Range Attack Munitions більше не надходять в Україну – позначається переорієнтація Вашингтона на інші геополітичні пріоритети. Обіцяні адміністрацією Трампа ракети Tomahawk так і не були відправлені. В умовах наростаючого дефіциту українська оборонна промисловість була змушена шукати власний шлях – і знайшла його там, де ніхто не очікував.
Символом цього нового шляху стала київська компанія Fire Point – стартап, заснований у 2022 році трьома людьми, далекими від військових технологій: кінопродюсером, IT-розробником та архітектором. Почавши з дванадцяти співробітників і кількох сотень дронів на рік, сьогодні компанія налічує близько 3700 осіб і виробляє десятки тисяч одиниць продукції. Її технічний директор Ірина Терех без зайвої скромності описала методологію розробки ракетного палива: “Технологію знайшли на YouTube. Не повністю, звичайно – довелося проводити експерименти, у нас є штатні хіміки. Але сама формула широко відома: перхлорат амонію, бутадієновий каучук, сферичний алюміній і ще кілька компонентів. Це ненабагато складніше, ніж замісити бетон”. Такий підхід – зухвалий, нестандартний і принципово орієнтований на швидкість – і став візитною карткою української військової інженерії нового часу.
Головний продукт компанії – крилата ракета “Фламінго” – вже перейшла в стадію серійного виробництва і встигла пройти бойове хрещення. Дальність її польоту становить до 3000 кілометрів, маса бойової частини перевищує тонну, а завадозахищена супутникова навігація суттєво ускладнює перехоплення сучасними російськими системами ППО. Розробка зайняла всього дев’ять місяців – термін, який для західної оборонної промисловості здався б фантастичним. У лютому цього року “Фламінго” завдала удару по Воткінському військово-виробничому комплексу – підприємству з випуску ракет, розташованому більш ніж за тисячу кілометрів за Москвою – і завдала йому значної шкоди. Це стало наочною демонстрацією того, що українська зброя тепер здатна досягати цілей, які раніше вважалися недосяжними.
Економіка виробництва виглядає не менш вражаюче. Одна ракета “Фламінго” обходиться менш ніж в мільйон доларів – тоді як американський аналог JASSM від Lockheed Martin коштує від 1,6 до 1,9 млн доларів. Зараз Fire Point випускає по одній ракеті на день, проте до жовтня компанія планує вийти на сім одиниць на добу. Паралельно йде робота над створенням власного двигуна – поки що “Фламінго” збирається на базі відновлених радянських компонентів.
Не менш амбітно виглядають і балістичні програми. Крім ракети “Сапсан”, що вже застосовувалася в бойових умовах, Fire Point розробляє відразу дві нові балістичні ракети – FP-7 і FP-9 з коротким і довгим радіусом дії відповідно. Власник компанії Денис Штілерман заявив, що FP-9 летітиме зі швидкістю понад 1200 метрів на секунду – це помітно перевищує швидкість російського “Іскандера”, що становить близько 800 м/с. Москва і Санкт-Петербург давно оточені щільними кільцями систем протиповітряної оборони, крізь які практично не проходять ні дрони, ні крилаті ракети. Але висока швидкість FP-9, за розрахунками розробників, змінює цю картину.
“Щось перехоплять – але відсотків двадцять п’ять точно прорветься і вразить ціль”, – каже Штілерман, обіцяючи, що до кінця літа ракети зможуть досягати російської столиці.
Військові аналітики оцінюють те, що відбувається, з обережним оптимізмом. Джордж Баррос з американського Інституту вивчення війни (ISW) вказує на стратегічне значення українських розробок: досі Росія користувалася “тиранією відстані” для захисту свого оборонно-промислового комплексу – західні ракети в дефіциті, а українські дрони не можуть нести боєголовки, достатньо потужні для знищення підземних об’єктів. Власні українські ракети здатні зруйнувати цей щит. При цьому принципово важливим є ще один фактор: оскільки ці ракети належать Україні і запускаються українськими військовими, саме Київ – а не Вашингтон чи Брюссель – визначає цілі. Це означає якісно новий рівень стратегічної автономії.
Експерти, втім, закликають не поспішати з висновками. Голова Української ради оборонної промисловості Ігор Федірко визнає реальність досягнутого прогресу, однак застерігає від завищених очікувань: “Балістичні програми не бувають дешевими і швидкими. Їм потрібні серйозні гроші, серйозні випробування, час і промислова база, здатна їх підтримати”. Говорячи про “Фламінго”, він підкреслює: “Це не саморобки замість західних систем вищого класу – таке прочитання було б помилковим. Західні системи перебувають в іншій лізі за ступенем зрілості, сертифікації та глибиною випробувань”. Баррос з ISW також зазначає, що більшість українських ракет поки що занадто мало випробувані в реальних умовах, щоб давати їм остаточну оцінку.
Сама компанія Fire Point при цьому залишається фігурою неоднозначною. Її співвласник Штілерман довгий час приховував факт російського громадянства, пояснюючи це міркуваннями безпеки. Компанія виявилася побічно пов’язаною з Тимуром Міндічем – українсько-ізраїльським підприємцем і давнім другом президента Зеленського, який втік із країни на тлі гучного корупційного скандалу в енергетичному секторі. Штілерман визнав, що Міндіч у якийсь момент претендував на частку в компанії, проте угода не відбулася. Ще один фігурант енергетичного скандалу – Ігор Фурсенко – офіційно значився співробітником Fire Point. Проте українські журналісти-розслідувачі, незважаючи на пильний інтерес до компанії, так і не змогли пред’явити їй прямих доказів корупції.
Реальний масштаб завдання, що стоїть перед Україною, добре видно в цифрах. Тільки в лютому Росія випустила по українській території 288 балістичних і крилатих ракет – свідчення того, наскільки потужним і розгалуженим став російський військово-промисловий комплекс. Навіть якщо Україна до літа вийде на виробництво кількох ракет на день, про жоден паритет з Росією не йдеться – принаймні в осяжній перспективі. Але власний ракетний арсенал змінює саму логіку війни.
“Ця війна не статична і не зайшла в глухий кут – вона динамічна”, – каже Баррос. – “Будь-яка зі сторін може здійснити прорив”. Україна, судячи з усього, має намір використати для цього кожен наявний у неї шанс.