Вчені NASA впритул наблизилися до реалізації фантастичної ідеї — використання гравітації нашого Сонця як неймовірного підсилювача світла. Новий проект, очолюваний дослідником Славою Туришевим, обіцяє здійснити революцію, яка дозволить не просто знайти екзопланети, а роздивитися їхні материки та, можливо, ознаки цивілізації.
Йдеться про створення так званого гравітаційного телескопа. Згідно з теорією Ейнштейна, маса Сонця викривляє простір, працюючи як величезна лупа. Якщо розмістити камеру у правильній точці, вона зможе отримати зображення з роздільною здатністю до 10 кілометрів на піксель для об’єктів, що знаходяться за десятки світлових років від нас, передає Експерт з посиланням на видання Iflscience.
Головний виклик — неймовірна відстань
Щоб «упіймати» фокус цієї сонячної лінзи, космічний апарат має відлетіти від Сонця на 650 астрономічних одиниць. Для порівняння: легендарний Voyager 1 за 48 років польоту подолав лише близько 160 таких одиниць. Щоб дістатися мети за життя одного покоління, вчені розглядають дві проривні технології:
- Сонячні вітрила: гігантські дзеркальні полотна, що розганятимуться тиском сонячного світла. При наближенні до Сонця апарат отримає такий імпульс, що подолає шлях за 25–40 років.
- Ядерний електричний двигун (NEP): він важчий, але надійніший. За розрахунками Туришева, такий «ядерний буксир» зможе доправити потужний телескоп у потрібну точку менш ніж за 20 років, забезпечивши енергією всі прилади в глибокому космосі.
Що ми побачимо?
Сучасні телескопи, навіть Джеймс Вебб, бачать далекі планети лише як маленькі крапки. Сонячна лінза дозволить отримати багаторівневе зображення: хмари, океани та гори на «другій Землі». Дослідники сподіваються, що запуск такої місії може відбутися вже у 2035–2040 роках, якщо технології сонячних вітрил пройдуть успішні випробування на початку 2030-х.
Це може бути найамбітніший проект в історії людства — перший реальний шанс побачити інший світ так само чітко, як ми бачимо Місяць у бінокль.