Українські біженці в Німеччині, якщо бойові дії в Україні завершаться, не будуть зобов’язані терміново покидати країну без урахування індивідуальних обставин. Про це повідомив директор Управління з питань імміграції Берліна Енгельхард Мазанке “Укрінформу”.
Мазанке нагадав, що рішення Європейського Союзу про надання тимчасового захисту українським біженцям продовжено до березня 2027 року. При цьому він зазначив, що ніхто не може точно передбачити, що станеться до того часу. За його словами, у 2027 році не буде серйозних обговорень щодо повернення 1,3 мільйона людей за короткий період і без винятків.
“Це точно не станеться в Німеччині, незалежно від того, як будуть розвиватися політичні події. І навіть якби хтось вимагав цього – а таких вимог наразі немає – практичне здійснення такого рішення було б неможливим”, – пояснив Мазанке.
Він додав, що ніколи раніше в Німеччині не було ситуації, коли за такий короткий період в країну приїхало так багато людей з “культурно близької” країни. Порівнюючи поточну ситуацію з 2015-2016 роками, коли Німеччина пережила хвилю біженців, в основному з Сирії та інших країн, Мазанке зазначив, що головна відмінність полягає в тому, що з України в Німеччину приїхали здебільшого жінки середнього віку з дітьми та професійним досвідом, а не чоловіки.
Мазанке не став робити прогнозів щодо того, яка частина українців вирішить залишитися в Німеччині, а яка повернеться додому, але припустив, що розподіл може бути приблизно рівним. Він зазначив, що, спираючись на досвід біженців, які прибули до Німеччини під час війни на Балканах, частина залишиться, а частина повернеться в Україну.
“Найважливіший фактор, який визначає рішення про постійне проживання в новій країні, це не робота, не знання мови та не освіта, а створення сім’ї. Основою інтеграції є не кар’єра, а сім’я”, – сказав Мазанке.
Крім того, він висловив думку, що отримання німецького громадянства, на яке мають право претендувати ті, хто проживає в країні п’ять років і виконує вимоги (працює, платить податки та не отримує соціальної допомоги), може не тільки не перешкоджати поверненню в Україну, але й навпаки, сприяти такому рішенню.