Президент США зіткнувся з гнівною реакцією своїх найвідданіших прихильників. Вони звинувачують Трампа у зриві обіцянки оприлюднити матеріали про Джеффрі Епштейна.
В американському політичному таборі MAGA наростає внутрішній конфлікт. Дональд Трамп, якого підтримують радикальні прихильники за обіцянки «очистити систему», опинився під їхнім вогнем через закриття справи про сексуальні злочини мільярдера Джеффрі Епштейна. Суть напруги — в емоційній площині, а не в економіці чи зовнішній політиці, – пише The Telegraph.
Історія бере початок у 2019 році, коли Епштейна знайшли мертвим у тюремній камері. Він перебував під слідством у справі про торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації. Слідчі заявили, що фінансист протягом десятиліть змушував неповнолітніх дівчат до сексуальних контактів, прикриваючись пропозиціями «масажу» за гроші. Його жертвами могли бути дівчата віком від 14 років, а злочини тривали щонайменше з 1994-го до 2004 року.
Крім масштабної мережі сексуальної експлуатації, Епштейн був відомий зв’язками з політиками, зірками та підприємцями. Його часто бачили в компанії Білла Клінтона, принца Ендрю, Кевіна Спейсі, Тоні Блера, Майкла Джексона й навіть самого Дональда Трампа. Приватний літак фінансиста отримав прізвисько «Лоліта-експрес», а маєтки у Нью-Йорку, на Флориді й Віргінських островах стали символами його впливу.
Після смерті підозрюваного судовий процес так і не відбувся, а навколо справи почали множитися чутки. Одна з них — про можливу фальсифікацію відео з камери спостереження. За повідомленнями WIRED, у записі зникли три хвилини. Додаткову підозру викликає той факт, що охоронці в ніч смерті не проводили обов’язкового патрулювання, хоча раніше Епштейн уже намагався покінчити з життям.
Ще одним невирішеним питанням залишається походження статків підозрюваного. Його захист називав Епштейна мільярдером, але федеральні прокурори оцінювали його майно на рівні 500 мільйонів доларів. У будь-якому разі це не змінює суті звинувачень. Проте найгучнішим запитом залишається так званий «список клієнтів» — перелік імен тих, хто міг замовляти сексуальні послуги у неповнолітніх.
Протягом кількох років цей список вимагали оприлюднити саме прибічники Трампа. Вони наполягали, що серед імен — американська політична й культурна еліта, а розсекречення даних мало б викрити «глибоку державу». Дональд Трамп під час кампанії грав на цих очікуваннях і обіцяв зробити документи публічними.
Однак у липні цього року ФБР і Мін’юст США офіційно закрили справу. Очільники відомств Кеш Патель і Пем Бонді — обидва віддані союзники Трампа — заявили, що не знайшли доказів існування будь-якого компромату. Вони також пояснили, що подальше оприлюднення матеріалів може завдати шкоди жертвам сексуального насильства й зачепити надто делікатні обставини.
Ця заява спровокувала шквал критики. Ті, хто ще вчора вважали себе частиною «команди Трампа», тепер ставлять під сумнів його щирість. Серед найгучніших голосів — Такер Карлсон, Нік Фуентес, Чарлі Кірк, Кендис Оуенс, Лора Лумер і Стівен Беннон. Якщо раніше Трампа критикували переважно опоненти, то тепер — власні прихильники.
Особливе значення має те, що саме справа Епштейна була одним із найвиразніших символів передвиборчої риторики. Її важко порівняти з такими узагальненими тезами, як «відновлення економіки» чи «боротьба з нелегалами». Саме тому розчарування серед MAGA-електорату загрожує серйозними наслідками.
Зараз команда Трампа намагається запропонувати компроміс, зокрема розглядає можливість часткового розсекречення архівів. Але, за опитуванням Quinnipiac University, 63% американців не задоволені тим, як влада веде справу Епштейна. Вибух невдоволення може посилитися на тлі підготовки до проміжних виборів у Конгрес 2026 року.
Водночас ще гострішу загрозу становить втрата підтримки серед республіканців у самому Конгресі. Численні депутати, які досі лояльно голосували за ініціативи Трампа, почали вимагати оприлюднення матеріалів. Серед них — Марджорі Тейлор-Грін і спікер Майк Джонсон. Без їхньої підтримки президент ризикує втратити контроль над ключовими голосуваннями.
Тому справа, яку колись використовували як політичний інструмент, перетворилася на джерело непередбачуваної кризи.