Україна нарешті наближається до повноцінного регулювання ринку віртуальних активів. Законопроєкт, який давно обговорювався в експертному середовищі, починає набирати форму. У ньому йдеться не лише про визначення понять, а й про реальні податки — на прибуток, ПДФО, ПДВ. Але чи справді модель буде зручною? І які ризики вона несе для бізнесу та фізичних осіб?
Що податкова знатиме про криптооперації
Одна з новацій — легалізація збору інформації про операції з віртуальними активами. Податкова служба отримає офіційне право звертатися до провайдерів криптопослуг — бірж, гаманців, обмінників. Передбачається, що саме ці постачальники стануть джерелом відомостей про транзакції. Механізм поки не деталізовано, але зрозуміло одне: цифрова анонімність у межах української податкової системи добігає кінця. Контроль стає технічно можливим, а обов’язковість звітності — неминучою.
Податок на прибуток і ПДФО: логіка цінних паперів
Юрособи, які працюють з криптоактивами, платитимуть податок на прибуток за стандартною ставкою 18%. Оподатковується не весь обіг, а лише позитивна різниця між доходом від продажу (чи обміну) активів і витратами на їх придбання. При цьому обмін одного віртуального активу на інший також вважається операцією — це одна з відмінностей від оподаткування ПДФО.
Для фізичних осіб застосовується така ж логіка: об’єктом оподаткування є прибуток. Але облік і сплата податку — справа самої людини. Ставка лишається тією ж: 18% +, імовірно, 1,5% військового збору. Законодавець розуміє складність таких розрахунків, тому у перехідних положеннях передбачено пільгу. У 2026 році можна буде задекларувати прибуток від активів, придбаних до початку року, і сплатити 5% без права на вирахування витрат. Це спрощена модель — компроміс між контролем і реальністю.
ПДВ: усе складніше, ніж здається
Загалом, операції з емісії, продажу чи обміну віртуальних активів не будуть об’єктом ПДВ. Але винятки є — і вони важливі. Якщо йдеться про NFT або utility-токени, що надають право вимоги до майна або послуг, — податок може з’явитися. Відчувається правова колізія: з одного боку, право вимоги звільняється від ПДВ (п. 196.1.5 ПКУ), з іншого — операції з такими токенами можуть вважатися об’єктом оподаткування. Це питання ще потребує уточнення, адже в такому вигляді правила можуть створити ризики подвійного трактування.
Що не потрапило до проєкту — і чому це важливо
Поза межами законопроєкту наразі залишається питання оподаткування доходів нерезидентів від операцій з віртуальними активами. Податку на репатріацію просто немає. Це дивна прогалина, з огляду на потенційні обсяги капіталу, що може виходити за межі країни. Швидше за все, це питання вирішуватиметься в наступних редакціях документа — або окремим регулюванням.
Україна робить перший крок до створення зрозумілої моделі криптооподаткування. Але очевидно: потрібен ще не один раунд доопрацювання, необхідні уточнення та узгодження норм. Ринок віртуальних активів надто швидкий, щоб втиснути його в повільну податкову систему. І саме від гнучкості законодавця залежить, чи зможе українська економіка скористатися перевагами цього сектору — чи знову втратить момент.